Будинок за чотири дні: переселенець з Донбасу винайшов технологію будівництва доступного житла

Переселенець з Донбасу Михайло Івонін, як багато його земляків, втратив під час війни своє житло. Але придумана їм технологія будівництва доступних будинків може стати одним із спосібів  вирішення проблем для тисяч наших громадян.

– Два місяці після виїзду із Сєвєродонецька я, можна сказати, нічим не займався. Просто сидів і думав над тим, що робити далі. І як підприємець, і як переселенець, який має родину, розумів: перспектива за будівельною галуззю, – каже Михайло Івонін. – У країні сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб, і всі вони (тобто ми!) потребують житла…

Причому, як підкреслює Михайло, потребують житла максимально дешевого, екологічного, зручного; такого, яке можна швидко побудувати, в якому легко підтримувати необхідну температуру взимку.

Крім того, країна в цілому потребує й потребуватиме відбудови, адже масштаби руйнувань, особливо в рідній області Михайла, просто страшні.

Отже, маючи у власному активі майже тридцять авторських свідоцтв і патентів на інженерні розробки (здебільшого це було те, що так чи інакше пов’язано з обладнанням для басейнів), Михайло почав думати над тим, як здешевити і максимально спростити будівництво житла. І зрештою розробив технологію, яка наразі проходить свого роду «обкатку» й удосконалюється.

Нова технологія – зрозумілими словами

Спрощено кажучи (для тих, хто має про будівництво мінімальні уявлення), Михайло запропонував технологію будівництва житла із дерев’яних блоків розміром 720х250х250 мм (тобто, як класичний газоблок). А вже будувати згодом із цих блоків можна за будь-яким проєктом – головне, щоб будинок був не вищим за два поверхи.

Принциповим і новим є те, що блоки виробляються саме із цільного дерева, тобто не є клейовими, й обробляються певним чином.

– З зовнішньої сторони це дерево термоване, – пояснює пан Михайло.

Тобто, завдяки цьому майбутній будинок добре зберігає тепло.

За словами розробника, збираються дерев’яні блоки – відповідно до обраного проєкту – за принципом дитячого конструктора Лего. Блоки прошиваються стрижнями з пінопласту. Отже, це посильно для людини з мінімальним досвідом у будівництві, багато хто може зробити це самостійно, що суттєво впливає на майбутню вартість робіт.

– Середній будинок із нашого матеріалу можна зібрати за чотири дні – каже Михайло.

На питання – а я к же підготовка фундаменту? – відповідає, що вона є максимально спрощеною і теж «вписується» у ці ж чотири дні.

– Такий будинок є дуже легким порівняно із будівлями з інших матеріалів, відповідно, фундамент потрібен невеликий – пояснює Михайло.

Зазначає, що для його зведення використовуються геошурупи – сваї, які вкручуються в ґрунт.

– Це відома технологія, її використовують при будівництві з сильними ландшафтними перепадами, – каже автор ідеї.

Що стосується вартості такого будинку – він обійдеться в суму від 250 доларів за квадратний метр площі. Як зауважує Михайло для порівняння, в середньому будівництво нового житла в України починається від 400 доларів за квадратний метр.

Поки єдиний будинок – в якості шоуруму

Для втілення ідеї в життя були потрібні гроші й виробничі потужності.

Щодо першої складової – Михайло знайшов двох інвесторів (точніше, навіть – вони його знайшли). Це також підприємці – переселенці з Луганської області, які наразі проживають у Києві і так само усвідомлюють, наскільки важливою в країні є будівельна галузь.

– Вони просто інвестори, – підкреслює Михайло.

Тобто, у процес виробництва, в «обкатку» технології вони жодним чином не вмішуються.

Що стосується власне виробництва блоків – Михайло організував його у Вінницькій області. Цех з обробки деревини працює в селі Селище на базі потужностей, які там були. Ліс закуповують в місцевих лісництвах. Здебільшого це липа і ясен, хоча, за словами розробника технології, деревина тут не є надто принциповою, це може бути й інше дерево.

По суті, від виникнення в Михайла ідеї до нинішнього етапу її втілення минуло менше року. За цей час відповідно до технології побудовано лише один будинок – у Кам’янці-Подільському Хмельниччині.

– Наразі це не житло, а шоурум, тобто, ми демонструємо його потенційним замовникам, розповідаючи про переваги технології, – каже Михайло. – Працюючи в Кам’янці, ми використовували його як офіс підприємства (після виїзду з Луганщини Івонін заново зареєстрував підприємство, про що піде мова далі. – Авт.). Тепер, напевно, розберемо будинок і перевеземо у Хмельницький.

До речі, можливість розібрати такий будинок, транспортувати його будь-куди, а потім без шкоди для матеріалів звести заново – це теж суттєва перевага саме такого житла, і саме переселенці з Луганської області здатні її оцінити. Адже, до прикладу, у Слов’яносербському районі на Луганщині, та й у деяких інших ще сотні років тому будували житло, яке можна розібрати й перевезти – тоді ще кінною повозкою – за сотні кілометрів. І були випадки, коли сім’ї везли таке житло до Сибіру, а потім – через покоління – із ним повертались на Батьківщину.

Будувати житло з блоків, які виробляє підприємство Івоніна, на потоці наразі зарано не лише через брак клієнтів чи якісь подібні причини. Як людина, що запатентувала багато технологій, Михайло знає: певний час технологія має досліджуватись, треба подивитись, як вона поводиться в експлуатації, можливо, щось змінити, вдосконалити. Саме цей процес зараз і триває, саме для цього – крім демонстрації потенційним клієнтам – і потрібен шоурум.

Прискорити процес було складно й через те, що протягом останнього року Михайло Івонін займався далеко не лише цим. Йому треба було поновлювати бізнес, який мав на Луганщині, підтягувати свій колишній колектив, шукати інвесторів… А ще – обжитись на новому місці, просто по-людськи оговтатись, дати ладу двом маленьким дітям: молодшим синам 54-річного Михайла 2 і 6 років.

Вивіз родину і досвід. Напрацював новий бізнес

Отже, нова технологія, нове виробництво на Вінниччині, новий колектив – усе це 54-річний Михайло Івонін напрацював менше ніж за рік на новому місці, у Хмельницькій області. Якщо ж говорити про те, що йому вдалось забрати з Сєвєродорнецька – це лише досвід і репутація.

Його родина виїхала з Сєвєродонецька о 10 ранку 24 лютого 2022 року на власному легковому авто. Все було цілком типово для тих, хто у ті дні залишав рідні міста: їхали просто в білий світ, переночували у Кропивницькому, поїхали далі… Зупинились у Кам’янці-Подільському. Чому саме там? Михайлові навіть важко відповісти на це питання. Жодних друзів, родичів у Хмельницькій області родина не мала. Просто зупинились.

У Сєвєродонецьку Михайло мав бізнес, який стабільно працював. Одним із головних принципів роботи бізнесу було те, що виробництво спиралось на технології, які розробляв вас Михайло з колегами.

– Ми виробляли обладнання для басейнів, фільтри тощо, – розповідає він.

Спиратись у виробництві на власні розробки він звик ще з кінця 90-х років, коли власними силами створив науково-дослідний інститут.

Все, що було напрацьовано Михайлом і його співробітниками за багато років, лишилось у Сєвєродонецьку й було зруйновано разом з містом. Співробітники роз’їхались по Україні.

Опинившись на Хмельниччині, Івонін зареєстрував з нуля ТОВ «ПРОМТЕКС УКРАЇНА», яке на новому місці займається тим самим, чим займалось його зруйноване підприємство у Сєвєродонецьку. Поступово до керівника підтягнулись деякі колишні співробітники. Наразі саме в цьому колективі близько 20 осіб – як місцевих, так і переселенців. А в тому колективі, який працює на Вінниччині на обробці деревини, п’ятеро місцевих співробітників.

Будувати надто конкретні плани щодо зведення будинків з дерев’яних блоків, на думку Михайла, ще зарано. Він готовий розглядати дуже різні варіанти співпраці з різними замовниками – від іноземних замовників до українських громад, готових будувати житло для тих, хто його втратив. Якими можуть бути механізми такої співпраці, наразі теж говорити зарано. Але Михайло над цим працює.

У місцевих військових адміністраціях Луганщини нам підтвердили: поки область перебуває в окупації, поки на її території тривають активні бойові дії, говорити про будівництво на тих територіях зарано. А щодо житла для переселенців на території інших громад України – треба дочекатись результатів тестування будівельних блоків і вдосконалення технології.

P.S. Поки готувався цей матеріал, в орендованому помешканні, де наразі живе родина Івоніних у Хмельницькому, повилітали вікна й деформувався дах – через російський обстріл. Ще одна ілюстрація до того, що серйозні плани будувати ризиковано.

Юлія Сабаєва