“Восток SOS” як екстрена допомога: за час війни кількість волонтерів у фонді збільшилось в десять разів, - ФОТО

Громадську ініціативу допомоги постраждалим в конфлікті на сході України “Восток SOS” створили у травні 2014 року активісти луганського Правозахисного центру “Поступ”, кримського Правозахисного центру “Дія” та Цивільного сектору луганського Євромайдану.

Це одна з перших подібних волонтерських ініціатив, яка вже навесні 2015 року виросла у Благодійний фонд, який продовжує підтримувати жертв конфлікту та переселенців, працювати над відновленням країни та сприяти демократичним змінам.

Спільно з партнерами в Україні та за кордоном активісти проводять благодійні заходи та кампанії, збирають пожертви — це гроші вони можуть використовувати, щоб екстрено реагувати на гострі потреби, котрі виникають через війну.

Цей підхід показав свою ефективність з початком повномасштабного вторгнення: саме активісти “Восток SOS” одними з перших з’являються там, де найбільше потрібна екстрена допомога — для евакуації маломобільних громадян з фронтових населених пунктів, підтримки місць компактного проживання переселенців чи організації вивезення населення через затоплення територій.

Капітал довіри

Мілан Зайцев — член правління і проєктний менеджер організацій. До “Восток SOS” він прийшов наприкінці травня 2014 року, мав перерву у роботі на два роки, а у травні 2022 року знов доєднався до команди.

- Думаю, ми тим і відрізняємося від інших організацій, що реагуємо безпосередньо на поточні проблеми тут і зараз, попри наявність чи відсутність сталих ресурсів, - пояснює Мілан концепцію, яка допомагає активістам бути на вістрі екстреної допомоги. - Тобто, ми можемо їхати, везти, організовувати одразу, не чекаючи на слушний момент чи потрібний проєкт з фінансуванням. Примудряємося знаходити можливості допомагати сьогодні, навіть якщо немає людських чи матеріальних ресурсів.

Звісно, подібна практика була б неможливою, якби не безпрецедентний капітал довіри, який має організація. До прикладу, зараз, реагуючи на гуманітарну катастрофу, яку спричинило руйнування окупантами Каховської ГЕС, донатити “Восток SOS” на допомогу людям та тваринам у своєму твіттері закликав відомий американський історик Тімоті Снайдер.

Вже потім, пояснює Мілан, коли вдається закрити екстрені поточні потреби, активісти шукають варіанти більш довгострокової підтримки, щоб, розуміючи тенденції, запускати програми.

- Так було й у 2014 році, коли ми тільки розпочали дільність. Напрямки відкривалися один за іншим, бо ми не видумували якісь проєкти, а просто розширювали свою дільність, відповідно тих потреб, які ми бачили, - каже Мілан. - Ми просто приречені постійно рухатися, не зупиняємо себе від чогось нового, навіть якщо це надскладно адміністративно. Є потреба - ми реагуємо.

Допомогти з початком нового життя

Про важливість всебічної підтримки на складних етапах Мілан може судити й з особистого досвіду. Все його життя було пов’язане з містами Донеччини — Костянтинівкою, Лиманом, Донецьком. А у 2014 році він був змушений виїхати з Донецька через напад на родину. Туди він більше не повернувся, тому життя наново довелося будувати вже у Києві. А перша діяльність, з якої почався “Восток SOS”, була гаряча лінія. Команда, більшість з якої були переселенцями, працювала в режимі операторів майже цілодобово. Тоді тільки розпочався процес виїзду людей з захоплених та небезпечних районів, тому волонтери збирали інформацію у два великі два списки — у перший записували тих, хто мав потреби в житлі, у другий - контакти тих, хто пропонував житло.

- Далі збирали гуманітарну допомогу, знаходили куди її відправляти. Згодом почали наші активісти їздити в короткі волонтерські відрядження у звільнені міста, - згадує Мілан перші роки волонтерства. - Так відкрився напрямок — “звільнені міста”, і під нього ми вже почали “підтягувати” можливості — знаходили санітарно-гігієнічні засоби, продукти, одяг.

Організація почала розширюватися, вже у 2015 році відкрили окремий офіс у Сєверодонецьку, де почали надавати не тільки гуманітарну, а й психологічну, юридичну допомогу, започаткували освітню діяльність, згодом документування порушень прав людини. Були відкриті осередки правової допомоги в Старобільську, Рубіжному, Бахмуті та Маріуполі. Таке розширення, вважає Мілан, відбувалося максимально природно: бачимо потребу — пропонуємо рішення.

Команда збільшилася майже в десять разів

Минулого лютого Мілан формально не був членом “Восток SOS”, але був постійно на зв’язку з колегами. За тиждень до повномасштабного вторгнення поїхав на Донбас з французькими журналістами, як тоді казали - “зустрічати війну”. Був з ними й в офісі “Восток SOS”, де правозахисники ділися різною інформацією про свою роботу.

- Звісно, говорили й про поточну ситуацію та варіанти, що робити, якщо що. А вже 24 лютого за кілька годин у журналістів була інформація про ймовірний час початку війни, - каже Мілан. - Поставилися ми серйозно, хоча до останнього не хотіли вірити. Ми ночували у Краматорську, під ранок тільки ліг спати, жартуючи сказав: в мене є 40 хвилин до початку війни, треба встигнути виспатися. Колега розбудив о 4 ранку. Увімкнувши запис путіна, зрозуміли, що тепер вже точно початок...

Вже цього ж дня частина співробітників “Восток SOS” разом з родинами евакуювалися з Сєверодонецька. Згодом до них доєдналися колеги з Рубіжного та Маріуполя. В цілому, виїхали усі, але дехто залишався до останньої можливості допомагати людям.

- Я повернувся до Києва 25 лютого на три тижні, а організація в той день колоною рушила на захід країни. Вже у дорозі намагалися реагувати на поточну ситуацію. За кілька днів команда була вже в Ужгороді, де знайшли тимчасовий офіс та почали роботу. Але події, як і допомога, розгорнулися вже зовсім іншого масштабу, - каже Мілан.

На початок великої війни у команді “Восток SOS” було десь 30 людей, адміністративний офіс у Києві, великий у Сєверодонецьку та юридичні приймальні у Рубіжному та Маріуполі. А за 2022 рік вона збільшилася до 200 людей, відкрився великий склад гуманітарної допомоги в Ужгороді й новий напрямок з евакуації цивільного населення з різних регіонів України.

- Кожного дня ми приймали фури з Європи, відповідно довелося налагоджувати складський облік відповідно до тих величезних обсягів. Треба було навчитися управляти процесом, узгоджувати його з різними інституціями та партнерами, - каже Мілан. - Допоміг досвід 2014 року, і, як і тоді, все почалося з базової діяльності — гарячої лінії. Але на цей раз ми відповіли вже більш професійно – залучили більшу кількість людей, сформували систему з запитами, категоризували її. Працювали волонтери у кілька змін. В перші місяці повномасштабної війни навіть не було такого поняття як вихідний.

Повний цикл підтримки

Звісно, розширилася й географія допомоги — тепер “Восток SOS” працює по всій території, яка під контролем України. Спочатку йшлося про гуманітарну допомога, яку систематизували та формували з вантажів від європейських партнерів. Почали допомагати шелтерам, які відкривалися у громадах - ліками, одягом, гігієною, продуктами.

- Місяць за місяцем рухалися у напрямку сходу. Чим більше території було деокуповано, тим активніше ми просувалися з нашою допомогою до прифронтових та звільнених громад - розповідає Мілан. - З часом знов додалася психологічна та юридична допомога, повернувся до діяльності після кризової точки наш освітній напрямок. За кордоном опинилися багато вчителів та дітей, і ми мали зробити проєкти, які б допомогли людям не втратили зв’язок з Батьківщиною.

До 2022 “Восток SOS” опікувалася мережею з 40 шкіл Луганщини — об’єднувала вчителів та дітей і батьків у комплексному підході до формальної та неформальної освіти, вивчення прав людини. Через повномасштабну агресію ці навчальні заклади працюють в дистанційному режимі, викладачі та родини виїхали до інших регіонів чи країн.

- Ми вирішили продовжити їх підтримувати — навчальною технікою, методично, у психологічно-соціальному сенсі, через посилення компетентностей шкільних психологів, надання освітньої підтримки вчителям тощо - говорить Мілан. - Налагодили співпрацю з Міністерством освіти, щоб допомогти освітянам у складній ситуації продовжувати навчальний процес і зробити його більш ефективний. Відновили й нашу окрему діяльність — освіту для активістів та волонтерів.

Окремим напрямок у 2022 році стала евакуація населення, масштабами якої, каже Мілан, він був шокований. Почали волонтерити у цьому напрямку з перших діб великої війни - знаходили транспорт, щоб вивозити з населених пунктів, де були потужні обстріли чи ймовірність окупації. З часом структурували в окрему діяльність — волонтери та партнери з Європи передавали автотранспорт, який можна було використовувати для евакуації. В основному, працювали на донецькому та луганському напрямку. Зараз додалися ще Харківська, Херсонська та Запорізька області.

- Ми забезпечуємо повний цикл допомоги. На гарячій лінії збирають запити від людей чи родичів, уточнюють адреси, координати та особливі потреби. Евакуаційні команди їдуть, забирають людей, інколи навіть доводиться вмовляти їх. Забирають та везуть до чинного “чекпоїнту” — коли почали курсувати евакуаційні потяги, то ними стали залізничні вокзали. Ми співпрацюємо з Укрзалізницею, домовилися про окремі вагони, щоб бути впевненими, що люди матимуть можливість виїхати далі, - пояснює алгоритм Мілан. - Спочатку ми брали усі замовлення, але згодом сфокусувалися на допомозі маломобільним. Бо ті, хто пересувається самостійно, мають більше можливостей централізованої евакуації. А потреба маломобільних не закрита. Деякі волонтери навіть не знають, що робити з тими, хто не може про себе подбати. Після евакуації з прифронту маломобільні люди потрапляють до тимчасового шелтера у Дніпрі, де ними опікуються соціальні працівники та медичний персонал. Далі фонд знаходить місця для довгострокового перебування, співпрацюючи з лікарнями та соціальними закладами по всій країні. Також ми забезпечуємо усім необхідним шелтери, що приймають таких людей. І так, це надважка робота — законтактувати між собою різних учасників допомоги від моменту отримання заявки до влаштування у місце, де люди можуть продовжити жити.

Дах над головою

Продуктами, одягом, постільною білизною, засобами гігієни вони забезпечують і інші заклади тимчасового проживання переселенців — гуртожитки, перебудовані комунальні будівлі, приватні будинки у селах. Але велика частина шелтерів, яким допомагає “Восток SOS”, прилаштована для проживання саме маломобільних категорій.

- Фактично, ми відкрили новий напрямок — ремонт та відбудова приміщень, де можна заселити маломобільних людей. Бо частина України окупована, закрилися спеціалізовані центри, а на іншій частині країни немає приміщень, щоб розмістити таку кількість людей, - розповідає чоловік. - Разом з працівниками лікарень, терцентрів, місцевими громадськими організаціями знаходимо гроші для відбудови таких приміщень. Ми з партнерами відкрили такі заклади на Закарпатті, Франківщині, Вінниччині, Умані на Черкащині, там живуть та отримують допомогу вже кілька сотень людей.

За увесь цей час активісти “Восток SOS” співпрацювали з майже півтори сотнями шелтерів у різних областях України. Підтримали устаткуванням, але, як завжди, використовували гнучкий підхід — реагували по запитах від мешканців та керівників закладів: десь потрібна побутова техніка, десь ліки, десь польові кухні.

- Також у кількох містах ми допомагаємо з організацією гарячого харчування на місцях тимчасового перебування переселенців. І усе це - дуже цікава діяльність, бо демонструє успішний приклад взаємодопомоги та горизонтальних зв’язків в межах громадянського суспільства. Бо ми підтримуємо й місцеві ГО, які знайшли місце для такої допомоги, і підприємства, які переобладнали під хостел склад чи офіс, і бізнесмена, котрий бажає допомагати таким ініціативам.

Також “Восток SOS” спільно з “Консорціумом реагування” створили всеукраїнську мережу безпечних просторів для жінок і дівчат — “Затишно space”. Мета цієї ініціативи — захистити, надати психологічну, юридичну та соціальну допомогу жінкам і дівчатам, які постраждали внаслідок війни, перебувають у складних життєвих обставинах.

Мілан вважає, що наступний напрямок роботи, який з’явиться у “Восток SOS” як реакція на нагальні потреби, теж буде пов’язаний з забезпеченням даху над головою. Бо ця тема залишається найгарячішою протягом всіх етапів війни.

- Ми плануємо зайнятися ремонтом та відбудовою житла для тих, у кого воно пошкоджене через бойові дії. Це окрема діяльність, що пов’язана з точковими ремонтами домогосподарств, які невеликим коштом можна відбудувати до житлового стану, - пояснює Мілан. - Ми хочемо допомогти людям повернутися до своїх домівок, і нагальна потреба у прихистку тисяч людей буде закрита у природний спосіб — вони повернуться до звичних місць проживання, у свої громади. Бо зараз цьому заважає те, що їхні оселі розбиті, а самостійно полагодити їх ті, хто тікали від війни, просто не в змозі. Мабуть, це наступний важливий крок для держави, суспільства і, звісно, волонтерів. І великий виклик теж.