Том Купер: в російських піхотних відділках залишається по 30-40% особового складу

Відомий австрійський воєнний експерт Том Купер проаналізував останні події на фронтах україно-російської війни в районі Бахмута.

Переклад: Микола Ковальчук, Тетяна Саніна, Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук, під редакцією Ростислава Семківа було оприлюднено на телеграм-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

Всім привіт!

[допис опубліковано близько 11.07.2023 16:00 за Києвом]

У світлі саміту НАТО у Вільнюсі, який починається 11 липня, мені здається, що весь пов’язаний з цим ажіотаж досягає істеричних масштабів. Вибачте, але я не збираюся приєднуватися до стада: натомість я вважаю за краще - ще раз - повністю ігнорувати абсолютно абсурдний політичний пінг-понг і соціальні медіа типу «що він сказав/вона сказала» про цю війну.

Мені, насправді, набагато важливішими здаються такі теми, як історія з морським піхотинцем ЗСУ, який мав підірвати Чонгарський міст на початку війни: мені досі смішно, що офіційний Київ у відповідь на запитання як росіянам вдалось окупувати більшу частину Херсонщини та Запоріжжчини всього за 3-4 дні, відповідає «не ваша справа» (тобто це «чисто військова справа»), тоді як ЗСУ виправдовується тим, що «росіян було у 15 разів більше» та «ми все ще розслідуємо». Ні, винен не «якийсь морський піхотинець»: він зробив, що міг, а міни не спрацювали. Більше того, хтось у ЗСУ не впорався із налаштуванням системи оборони півдня України: буквально не було підрозділів, здатних зупинити наступ росіян на Мелітополь і Херсон. І цей хтось – майже напевно – все ще на своїй посаді…

ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА

Вранці 8 липня росіяни обстріляли Лиман із РСЗВ БМ-27 або БМ-30, убивши щонайменше вісім і поранивши 13 мирних жителів. Сумська область за цю добу зазнала щонайменше 11 авіаційних і ракетних ударів.

Вранці 9 липня ПС ЗСУ вдарили по ще одному російському складу в районі Мелітополя: цього разу по ділянці між Зарічним і Мирним . Приблизно в цей же час росіяни обстріляли школу в Оріхові за допомогою плануючої бомби УМПК. Будівля фактично використовувалася для роздачі гуманітарної допомоги населенню, але…. ех…. Ми вже обговорювали якість інформаторів ГРУ та їхньої «розвідки»… П’ятеро людей загинули, щонайменше 11 госпіталізовано. Трьох досі шукають під завалами…[за останніми даними загинуло 7-ро, 13-ро поранено – перекл.]

Пізніше 9 липня українці атакували район Брянська ракетами V.860/V.880. Спочатку росіяни стверджували, що дві було збито, але уламки однієї влучили у лісопильний завод: потім виправили це, стверджуючи, що у пилораму влучив БПЛА. Крім того, росіяни заявили, що ще одну «українську крилату ракету» «збили поблизу Керчі», а в районі Ростова-на-Дону «спрацювала протиповітряна оборона».

 «вишестоящі органи»  заявили, що вдалось збити український Су-27 в районі «Новогригорівки», а також два Су-25 ПC ЗCУ «збиті між Новоандріївкою та Георгіївкою та один в районі «Одарівки» - все це за один день 10 липня. Крім того, вони стверджували, що збито ще один Storm Shadow .

Рано вранці 11 липня (приблизно з 03.30 до 04.10 за місцевим часом) росіяни випустили 28 Шахед-136 по Україні: 26 було збито ПСУ – всі, що летіли на Київ, але не всі, які прямували до Одеси. Крім того, Запоріжжя (місто) було обстріляно кількома С-300 у балістичному режимі.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Куп’янськ-Сватове-Кремінна… упродовж кількох останніх днів росіяни продовжували тиснути на 103 бригаду ТРО (посилену батальйоном 92-гої механізованої) у районі Куземівки. Аналогічно їхні 15-та, 21-ша і 30-та мотострілецькі бригади атакують позиції 66-тої механізованої між Ковалівкою та Нововодяним. Всі ці атаки було відбито.

На захід від Кремінної російські підрозділи, як видається, захопили невелику територію вздовж дороги, що поєднує те місто з Зарічним, хоча, фактично, вони просто «взяли під контроль» 500 метрів раніше нічийної землі, а 63-та й 67-ма механізовані й далі на своїх позиціях – як і тиждень тому. Відтак «вишестоящі органи» змінили тактику й 10 липня розпочали масштабну атаку в напрямку Торського. Як повідомляють, росіян зупинили десь за 500 м. на схід від цього селища…

Чому «вишестоящі органи» так уперто пхають свої переукомплектовані відділки в цей район – поняття не маю. Можливо, я щось пропустив і не розумію.

А можливо… (чи не застосувати нам трохи дедукції?...) …буде щось, як відступ, але давайте спробуємо поміркувати про «якість» – чи, власне, саму природу – російського контрнаступу… Взагалі-то, щоб зрозуміти, найкраще прочитати оцю статтю (російською), яку надрукував журнал «байкал». Але підсумовуючи цей матеріал, можемо відштовхнутися від того факту, що цілий батальйон 1452-го полку, який кинули в бій під Кремінною 20 червня, було оточено та повністю знищено – живими зосталося менше одненького відділення…

…все це повертає мене до питання, котре я ставив уже кількаразово минулого тижня: якою є «нормальна/номінальна» кількість осіб у російській (мотострілецькій) роті?

Як ми вже знаєм, у ВСрф от уже як кілька місяців відмовилися від поділу на «батальйонно-тактичні групи» й знову застосовують поділ на класичні формації. Тому, принаймні номінально, кожна моторизована рота ВСрф мала б налічувати 70-90 бійців (тобто три взводи піхоти, моторизований взвод і штабний підрозділ). Відповідно, хоча б три таких роти плюс штаб, плюс (можливо) ще одна моторизована рота складають батальйон, що налічуватиме принаймні 200 осіб… Проте зважайте, що в часі війни, фактично, жоден підрозділ у жодної зі сторін не буває укомплектованим на всі 100%: видається, що росіяни не дозволяють взагалі жодних ротацій своїм частинам, проте є ж ще поранені, хворі й т. д. Взагалі кожен підрозділ, що ще не був у сутичці, під час бою, особливо в цій війні, доволі швидко зазнає значних втрат (і це стосується не лише поголовно всіх мобілізованих російських мобіків, але також і новостворених бригад ЗСУ). Бо він одразу потрапляє під шквальний вогонь: артилерія, міномети, АГСи, кулемети – все це застосовують з обох боків у шалених кількостях…

Звісно, мобілізація, розпочата в росії наприкінці вересня минулого року, забезпечує ВСрф «постійним притоком» 15-20 тис. «свіжих» солдатів щомісяця. Це дало можливість російському командуванню сформувати десятки «нових» батальйонів та полків (їх легко розпізнати за номерами типу 1ххх), а також навіть створити кілька більших підрозділів. Проте росіянам дуже бракує кваліфікованих «кадрів» (офіцерів та сержантського складу), щоб організовувати, тренувати та керувати «реформованими/переформованими» новими підрозділами. Відповідно, тотальна більшість частин, створених із мобіків нагадують новобранців австрійського війська через два тижні після початку служби: такі собі дезорганізовані групи дезорієнтованих людей, що більш небезпечні самим собі, ніж ворогові. Тому російські мобіки й зазнають колосальних втрат.

Кілька прикладів… На початку червня, коли розпочався український контрнаступ на півдні Запорізької області, в середньостатистичному мотострілецькому батальйоні ВСрф, задіяному на лінії фронту, було десь 200 військових. Здебільшого чисельність тих батальйонів тепер становить десь 30–40% від початкових показників. Що це означає? Те, що вони втратили десь 150 військових, яких мали на початку. Після чого їх мусили доукомплектувати. Не знаю, які справи у російських танкових з’єднань, але якщо йдеться про артилерію ВСрф, «загальноприйнято» вважати, що їхня вогнева міць складає зараз 50% від номінальної. Самохідну артилерію росіян відстрілюють із (відомою) частотою – десь 12 одиниць/день – і якщо її й замінюють, то буксированими, менш маневреними гарматами. Я схиляюся до думки, що в районі Бахмута ситуація в ВСрф ідентична.

Певно, найдраматичнішим прикладом стала 72-га мотострілецька бригада (ВСрф). За останній місяць вона зазнавала майже безперервних атак з боку трьох загартованих боями бригад ЗСУ (тобто, 1 батальйоном з кожної з 3 різних бригад). В результаті, попри те, що в зіткненнях в підсумку мало коли брало участь більше 50–100 бійців, 72-га мотострілецька бригада зазнала таких тяжких втрат, що її довелося «доукомплектувати» на 200 %. Тобто: її перший склад – включно з щонайменше трьома мотострілецькими батальйонами, танковим батальйоном, артилерійською групою, інженерним [тут: саперним] батальйоном тощо – повністю відстріляли, вже двічі за останні 40 днів. Продублюю, щоб ви не подумали, що я це одрук чи помилка: кожнісінький батальйон, двічі. І кожнісінький батальйон довелося «доукомплектувати» батальйонним комплектом (повністю – з числа мобіків) двічі. Те, що лишилося від першого складу 72-гої мотострілецької, наразі за загальною чисельністю приблизно дорівнює «посиленій роті». Все інше – вже також сильно побиті батальйони резервістів, за підтримки жменьки танків та артилерії. Ясне діло, бригада «все ще воює», бо тих мобіків, яких відстрілюють, замінюють наступною партією мобіків… А ще росіяни залучили 83-тю бригаду ВДВ, а також ще один танковий батальйон для підсилення 72-гої, просто щоб утримати Кліщіївку і стримати прорив…

Далі, на заході Луганської та північному сході Донецької областей в росіян «немає проблем» із «доукомплектуванням» знівечених підрозділів. Саме тому 72-гу мотострілецьку досі залучають до боїв, попри те, як часто її розтерзують на шмаття. А от на півдні Запорізької області в росіян дедалі більше проблем із поповненням знищених сил. Причиною тому – регулярні удари українців по залізничній системі, що веде з окупованого Кримського півострова. Це сповільнює потік російських підкріплень та постачання…

Тобто, замість того, щоб мерщій бігти на ворожі лінії із шаблями наголо, «як козаки степом», український генштаб намагається добитися «вирішення» проблеми, подібного до боїв на Київщині та Чернігівщині у березні 2022, «довкола» Харкова в середині 2022, на Херсонщині у жовтні-листопаді 2022. Українці намагаються виснажити російські поставки боєкомплекту до такої міри, щоб вогнева міць ВСрф зазнала значної шкоди, підрозділи були не в змозі утримувати лінії, а «вишестоящі органи» у москві були змушені здійснити черговий «жест доброї волі»... на Київщині та Чернігівщині на це пішов місяць, в районі Харкова – майже 5 місяців, на Херсонині – понад 2 місяці…

Відтак постає питання «ціни». Гадаю, насправді всім про неї «добре відомо». Наприклад, під час оборони Києва було розгромлено три російські загальновійськові армії, однак це коштувало ЗСУ 72-гої механізованої бригади (і значної частини 4-тої бригади нацгвардії). Девʼять місяців по тому 72-га бригада все ще відновлювалася, проте її вже відправили захищати Вугледар… Українська оборона Чернігова була дуже успішною і коштувала ВСрф ще двох армій, проте досить дорого обійшлася 1-шій танковій бригаді. Рік по тому цей підрозділ усе ще відновлюється, й лише два його батальйони «повністю дієздатні». Схожим чином, оборона Сєверодонецька і Лисичанська, контрнаступ на сході Харківщини та розгром ПВК «ваґнер» і десятків тисяч їхніх зеків під Бахмутом стали можливими завдяки 81-шій аеромобільній, 92-гій та 93-тій механізованим бригадам. А також коштувала ЗСУ кращих підрозділів 46-тої аеромобільної бригади. І хоч принаймні по батальйону із 92-гої та 93-тьої зараз беруть участь у боях, а 81-ша утримує район Білогорівки (біля Сіверського Донця) — та ще й разом із 4-тою бригадою нацгвардії, — насправді всі ці пʼять бригад «досі відновлюються». Зрештою, успіх на Херсонщині коштував ЗСУ більшої частини 28-мої механізованої бригади: цей підрозділ відновлювався пів року, перш ніж вирушити на ділянку фронту біля Курдюмівки… Усе це — славетні підрозділи, які чимало здобули, жодних сумнівів. Та ці здобутки мали свою ціну — важкі втрати, через які більшість із них не можуть брати участі в наступальних операціях.

Якщо так подивитися, справжньою метою «велииииикого контрнаступу» росіян в районі Купʼянськ-Сватове-Кремінна було «ураження північного флангу угруповання військ «Хортиця» ЗСУ: послаблення його спроможності розпочати наступ на окуповану Луганську область. Усе це доволі «очевидно»…

Бахмут… північ… Ще 7 липня батальйон К-2 54-тої механізованої бригади опублікував відео, в якому показано його підрозділи «в наступі»:

Не хвилюйтеся: вони «не божевільні і не здають своїх позицій». В цьому записі можна побачити їхнє просування «нічиєю землею» (чи «сірою зоною», як тепер заведено писати в соцмережах) зо два дні тому (чи й раніше). Власне, орієнтовно дві роти піхоти за підтримки броньовиків (із 54-тої, а також із 92-гої механізованих бригад) атакували російські укріплення на північ від Соледара та Яковлівки. Схоже, вони відвоювали певну територію на захід від Яковлівки, та я не знаю, чи дісталися вони наразі до «офіційної» першої лінії оборони росіян у цьому районі. Ясна річ, росіяни відповіли масованим артобстрілом, який станом на 10 липня перетворив більшість посадок у цій місцевості на згарище.

(Трохи поживи для роздумів: чому командування «Хортиці» задіяло для цієї атаки батальйони з 54-тої та 92-гої механізованих бригад, а не 30-ту механізовану бригаду, яка «вже там»?.. Не знаю. Можливо, через досвідченість двох «старших» підрозділів)

Берхівка… ЗСУ вже точно дійшли до центру села й атакують пагорб, що дозволить контролювати територію між цим селом і Бахмутом, що на півдні, — проте і село, і пагорб постійно зазнають контратак кількох батальйонів мобіків та 217-го полку ВДВ. Тривають бої.

Кліщіївка-Курдюмівка... частини 5-тої штурмової, 22-гої механізованої і/або 80-тої повітрянодесантної бригад ЗСУ, здається, досі воюють тут із елементами 72-гої мотострілецької, БАРС-13 і 68-м танковим полком ВСрф на східних та південних околицях села.

1.jpg?token-time=1690588800&token-hash=H7kvJc0KIMNxLd3stVKk0CuuBNl7FvJnbxBvH1KqZgA%3D

Пʼятеро росіян (двох із них видно вгорі на стоп-кадрі) здаються бійцям 80-тої повітрянодесантної у посадці під Кліщіївкою. 5 липня.

А тепер про хороше:

агентурна розвідка повідомляє, що в бій вступив 141-ший мотострілецький полк («кадировці»), але швидко втратив 50 бійців, зокрема командира... Втім, вранці 11 липня офіційний Київ заперечив присутність кадировців під Кліщіївкою.

Далі на південь: у Курдюмівці 28-ма механізована бригада досі воює  з залишками 3-тьої бригади «днр» і 57-мої мотострілецької бригади ВСрф.

Авдіївка... іще 6 чи 7 липня 21-ша механізована бригада ЗСУ відбила  досить велику атаку росіян.

ПІВДЕНЬ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (Й ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ДОНЕЧЧИНА)

Василівка... 128-ма досі намагається прорватися через Жеребʼянки. Втім, я не певен, що хлопцям із ЗСУ це найближчим часом вдасться: ВСрф стягнули туди дві бригади і 5-6 батальйонів.

Оріхів... 47-ма механізована бригада ЗСУ, схоже, зайняла низьку висоту і посадки на північний захід і північний схід від Роботиного (в процесі втративши на мінах дві «Бредлі»), але в саме село зайти не може, скільки б не намагалася. Втім, зважаючи на повідомлення про численні розбиті російські танки на південь від села, думається мені, українці намагаються його оточити...

Старомайорське-Старомлинівка... Бої у Приютному і на захід від Старомайорського не вщухають. Наскільки мені відомо, за минулі 2-3 дні жодна зі сторін не просунулася. Атаку ЗСУ на Кременчик 9 липня, схоже, відбили.

Олешки... Не схоже, щоб російські бомбардування і контратаки минули даремно і ЗСУ досі утримує... навіть не знаю, як це назвати, бо інформації надто мало... «плацдарм» навколо (і вздовж) південного краю Антонівського мосту. Принаймні я сумніваюся, що путінська машинерія брехні пускала б стільки піни, якби той «плацдарм» досі не «ліквідували».

Редакція: Ростислав Семків