Маленький Маріуполь у Дніпрі. Як волонтер Кирило Долімбаєв створює мережу підтримки тих, хто її потребує

Він дуже любить свій Маріуполь, тому у Дніпрі, який став для нього другим домом, стає все більше маленького Маріуполя…

Кирило Долімбаєв – волонтер. Які і більшість людей в Маріуполі, він втратив все, що мав у рідному місті. Але замість того, щоб просити про допомогу, Долімбаєв вирішив сам допомагати іншим – таким саме переселенцям, як і він. І в цьому він знаходить і сили, і заспокоєння, і віру в те, що все буде Україна.

Долімбаєв залишив Маріуполь після початку повномасштабного вторгнення.

«Я виїхав здається 26-го чи 27-го лютого. Мені пощастило – дорога на Запоріжжя була відкритою. Мені потрібно було вивезти за кордон родину, а потім вирішувати, що робити далі. Але, як виявилося, назад дороги вже не було. Після того, як я відправив родину до Польщі, одразу поїхав у Дніпро, бо на той час сюди вже виїхала релігійна громада маріупольського храму Петра Могили ПЦУ, яка створила гуманітарний штаб допомоги «Доброго ранку, ми з Маріуполя». Разом ми почали робити те, що робили і в Маріуполі – годувати нужденних», - розповідає Кирило.

До повномасштабки

Кирила Долімбаєва добре знають в Маріуполі. Взагалі-то він працює у банківській сфері, але починаючи з 2014 року Долімбаєв – волонтер. Спочатку активно допомагав українській армії, а коли фінансування ЗСУ покращилось, і волонтерська допомога стала вже не потрібною, він знайшов себе у великому гуманітарному та культурному проєкті – створенні сучасного центру української культури на базі храму Петра Могили у Маріуполі.

«Цей храм багато років займається тим, що годує нужденних. Будь-яка людина в Маріуполі, якій нема за що купити їжу, могла прийти сюди зранку і отримати повноцінний гарячий обід. Люди при храмі робили це абсолютно безкоштовно, закуповували їжу на пожертви, готували, годували – і так щодня багато років. Я був вражений, бо це ніяк не співпадало з тим, що я бачив у храмах московського патріархату. Тож спочатку я став допомагати збирати гроші на їжу для цієї соціальної їдальні, а потім зрозумів, що проблем в храмі дуже багато, і треба долучатись», - пригадує волонтер.

Храм Петра Могили – це єдиний такий великий храм Православної церкви України в Маріуполі. Місцева влада не давала ПЦУ розвиватися, багато років блокувала виділення землі, приміщень для розбудови храмів. Храм Петра Могили став будуватися на місці покинутої цивільної будівлі, і те, що він з’явився, було, скоріше, недоглядом місцевої влади, випадковістю.

Прихід був маленьким, пожертв мало. Грошей на будівництво не вистачало. Тому воно затягнулося на багато років. І могло тягнутися ще десятки років, якби не волонтерська допомога.

Кирило Долімбаєв запропонував свою підтримку, почав збирати гроші, і робота з добудови храму стала набирати обертів.

Буквально напередодні війни в храмі вже завершувались роботи з будівництва олтарю, центральних, парадних, сходів. Кипіла робота і в допоміжних приміщеннях.

Кирило зміг акумулювати зусилля тисяч людей по всій країні для збору коштів на добудову найбільшого українського храму в Маріуполі. У вже відремонтованих приміщеннях спочатку з’явилася безкоштовна школа гри на бандурі, потім найбільша у Маріуполі бібліотека української книги (примірники для неї збирали всією країною). Ще трохи згодом тут запрацював музей аутентичного українського одягу.

Але найбільш помітним став проєкт з розпису українського храму петриківкою. Саме тут, в Маріуполі, вперше в країні будівлю храму зверху донизу розписали унікальним Петриківським розписом, і за це маріупольський православний храм потрапив до Книги рекордів України.

Це велике щастя, що під час бойових дій храм Петра Могили майже не постраждав, зберігся розпис. Але все, що було пов’язано там з українською культурою, російські загарбники нещадно знищили. Згоріла у вогні і унікальна бібліотека української літератури.

«Це мій біль. Але треба рухатись далі і не опускати рук», - вважає Кирило Долімбаєв.

Рух вперед. Маленький Маріуполь у Дніпрі

Спочатку Кирило Долімбаєв долучився до створення та роботи волонтерського хабу «Доброго ранку, ми з Маріуполя», де родина священників Перетятько щодня годує близько двох тисяч осіб з усіх регіонів України, що постраждали від війни. А потім вирішив розширити гуманітарну діяльність і не обмежуватися лише їжею та ліками.

«Коли я приїхав у Дніпро і долучився до волонтерського хабу «Доброго ранку, ми з Маріуполя», я зустрів там жінку, яка прийшла по допомогу разом зі своїм 7-річним сином. Через обстріли хлопчик перестав розмовляти і дуже погано їв. І я зрозумів, що люди, які виїжджають з окупованої території, потребують не тільки їжі. Їм потрібна інша допомога. Так і виникла ідея створити простір, де маріупольці, і не тільки вони, могли б спілкуватися, вирішувати свої проблеми, розвиватися».

Тож Кирило Долімбаєв розпочав свій новий проєкт - «Вільний Простір - Little Mariupol».

«У нас з командою «Little Mariupol» у Дніпрі є мрія, вірніше не мрія, а розуміння того, що ми робимо, як і для кого. Першочергові завдання - якісна, швидка та ефективна допомога переселенцям зі Сходу України та Маріуполя зокрема, які втратили майже все через військову агресію московії», - каже Кирило.

Він зумів зібрати величезний фінансовий ресурс, спираючись на допомогу міжнародних фондів, ООН, залучив власні інвестиції, спонсорські гроші громадян України, які добре знають репутацію Долімбаєва як чесної і порядної людини.

І результат з’явився – сучасний інтер’єр, затишна атмосфера, запашна кава, сучасна техніка і нові можливості для того, щоб люди (не тільки з Маріуполя, а і біженці з інших міст країни) мали можливості для реалізації себе в нових умовах.

«Little Mariupol» - це вільний простір в його прямому розумінні. Тут кожен має можливість робити те, що йому потрібно, за однієї умови: це має приносити користь державі.

Більша частина послуг у «Little Mariupol» безкоштовні. Наприклад, тут можна попрацювати за хорошим ноутбуком із швидкісним інтернетом протягом години безкоштовно. Скористатися послугою безкоштовної бібліотеки. Як і колись в Маріуполі, зусиллями сотень небайдужих людей у відкритій бібліотеці «Little Mariupol» вдалося зібрати більше 4 тисяч книг різних жанрів.

Майже щодня тут проводять тренінги, навчання, творчі зустрічі.

На базі «Little Mariupol» дуже успішно працює клуб української мови, де всі бажаючи можуть підтягнути свою розмовну українську.

Тут можна отримати юридичну консультацію, психологічну допомогу, навіть записатися до стоматолога зі знижкою у 50%.

А ще тут люблять тварин. Два улюбленці-мопси самого Кирила поїхали разом з дружиною за кордон. Долімбаєв добре розуміє, як важко знайти житло, коли ти із тваринкою, купити якісний корм, коли останні гроші віддаєш за оренду. Тож у «Маленькому Маріуполі» допомагають вирішити проблему з кормами.

А ще навесні цього року Кирило Долімбаєв відкрив благодійну кухню для переселенців. Щодня волонтери годують 200-300 чоловік, переселенців з усіх пошматованих війною або окупованих українських міст.

Ці люди зараз потерпають від нестачі власного фінансового ресурсу, щоб забезпечити своє життя на новому місці, і така допомога їм вкрай потрібна.

Але здається, одним із надважливих завдань, над яким працює зараз команда Долімбаєва, є допомога релокованому бізнесу. Спеціальні тренінги, фінансово допомога на старті, консультації – все це допомагає малим та середнім підприємцям розпочати все з нуля на новому місці і нарешті відчути твердий ґрунт під ногами.

Прикладом такого успішного ре-старту стала ков’ярня «Little Mariupol», яку Кирило Долімбаєв відкрив разом з відомим маріупольським баристою паном Володимиром К.

Зараз ця ков’ярня розширюється, потребує нових рук, тож це не тільки розвиток бізнесу – це нові робочі місця в першу чергу для переселенців.

Що далі?

Що буде далі – це питання, на яке люди на сході України не дуже люблять відповідати. Маріуполь все ще окупований, війна триває, і ніхто не знає, коли і як вона закінчиться. Тож жити треба тут і зараз.

Тому зараз Кирило Долімбаєв готується до розширення «Little Mariupol».

«Є потреба в цьому. Наші заходи відвідує дуже багато людей. Наш мовний клуб не вміщує бажаючих. Ми хочемо і надалі просувати українську культуру, об’єднувати людей. Тому дуже важливо, щоб до роботи нашого хабу долучалися не тільки переселенці, а і місцеві, мешканці Дніпра.

Зараз новий хаб «Little Mariupol» готується до відкриття. Він буде розташований у самому центрі міста. Точну адресу керівник проєкту поки що не розголошує. Але обіцяє: вже в серпні ми побачимо новий сучасний і цікавий простір. Простір, який єднає.

Анна Романенко