Як «ДОБРО» перемагає зло: повчальна історія волонтерського досвіду Володимира Ороса та його команди, - ФОТО

Добропільський активіст Володимир Орос — корифей громадського руху Донеччини. Він створив кілька дієвих організацій, ініціював чи доєднався до глобальних та корисних проєктів, просував соціальний бізнес та культурні ініціативи на теренах Донеччини.

З початку повномасштабного вторгнення він переїхав до Одеси, де зосередився не тільки на забезпеченні гуманітарною допомогою земляків, а й на розвитку краудфандингової платформи та навчанні активістів способам реалізації власних соціальних проєктів, а також проведення кампанії з пошуку ресурсів для втілення їх у життя.

ДОБРО має бути ефективним

Ще у далекому 2008 році Володимир замислювався над проблемами, які заважають комфортно жити у його рідному Добропіллі. Тоді з’явився неформальний сайт міста, де на форумі люди почали обмінюватися думками. Обговорювали, що треба зробити, щоб покращити ситуацію. А у 2009 році він познайомився з Наталією Датченко, яка на той момент працювала в Українському фонді соціальних інвестицій і планувала впровадження соціальних проєктів в школах та дитячих садках Добропільського району. Він почав їздити на тренінги в інші міста та дізнався про можливість отримання грантових коштів на реалізацію соціальних проєктів через громадську організацію. Тоді й з’явилася ідея створити ГО “Добропільський центр молоді “ДОБРО” для забезпечення дозвілля молоді в місті.

“Я є засновником цієї громадської організації, а ще — ГО “МИ Є”, але остання активно не працює, бо була створена під мережу гуманітарних штабів Донецької області та втратила свою актуальність, коли більшість команди чи виїхали, чи почали займатися іншим видом діяльності”, - пояснює Володимир. - За 13 років діяльності ГО “ДЦМ “ДОБРО” було реалізовано понад 40 соціальних та культурних ініціатив. Про них можна більш детально дізнатися на нашому сайті.

Організація понад 10 років займається розвитком потенціалу молоді Добропілля та загалом Донеччини й Луганщини. У 2015 році створили перший молодіжний, а згодом і дитячий центр. Перед початком повномасштабного вторгнення “ДОБРО” відкрила вже власний громадський центр спільно з іншими громадськими організаціями міста — RePost. Де запрацювала діалогова платформа, яка дала можливість для мешканців Добропільської ТГ, а також всієї України, розширити розуміння з приводу питань важливих, як для громади та країни, так і особисто для людини. Активісти мали за мету сприяти порозумінню, переходу від біполярності до різноманітності, до світу, де рівно співіснують інтереси й потреби різних груп людей задля безпеки, стабільності та миру.

З 2012 року Володимир активно навчав молодь у “Школу волонтера”, а з 2016 року “ДОБРО” є партнерами Британської ради у програмі “Активні громадяни” у Донецькій області та адмініструє молодіжні проєкти та проводить навчання зусиллями власних фасилітаторів.

“Саме у цій програмі велику увагу приділяється молоді з вразливих груп населення. Наші “студенти” реалізували близько 70 соціальних проєктів та багато з них започаткували громадські організації та почали допомагати розвивати громадянське суспільство та власні громади”, - пояснює Володимир.

Добропілля - невеличке містечко, тому там завжди була проблема з неупередженими ЗМІ. Тому важливим Володимир вважає створення власного сайту за підтримки агенції АБО, який працює і зараз, але з меншою потужністю.

“Також ми займаємося екологічними проблемами шахтарських регіонів, є учасниками Платформи по справедливій трансформації вугільної галузі. Встановили систему моніторингу повітря у Добропіллі, яка і наразі працює, - перелічує Володимир сфери роботи його ГО. - Важливим напрямком діяльності нашої організації є розвиток громад через культуру: ми провели велику кількість заходів від майстер-класів до фестивалів, а у 2021 році створили мистецьку резиденцію у Бахмуті, яку, на жаль, вже знищено. Частину робіт вдалося врятувати та перевезти до Берліну”.

Він зізнається, що йому було найбільш цікаво працювати у сфері культури, адже розвиток громад через культуру вважає пріоритетним. Тому проєкт “Тонка Червона Лінія”, який було реалізовано в Бахмуті, є саме тим досвідом, що надихає. І Володимир сподівається, що після перемоги буде нагода створити Центр сучасного мистецтва Сходу України у Бахмуті.

Зміни не можна зупиняти

Після початку повномасштабного вторгнення частина команди було евакуйовано у різні регіони та країни, частина залишилася у Добропіллі, де допомогли організувати гуманітарний штаб.

“Частина команди, як і я, працює в Одесі, де також допомагає ВПО та місцевим мешканцям з Миколаївської області пережити випробування війною, - пояснює Володимир. - Просто виживати, спостерігаючи за тим, що відбувається, в активістів вже не вийде. Зміни у власному ставленні до всього, що відбувається навколо, не можна зупинити. Не думаю, що вплив моєї особистої діяльності дуже великий, але деякі зміни відбулися в проактивній частині населення Донеччини: вийшло згуртувати різні ініціативи та громадські організації, які потроху роблять зміни у суспільстві. Звісно, для масштабнішого перевтілення треба більше часу та більше включеності, адже частина діяльності все ж волонтерська і не передбачає 100% зайнятості”.

Наразі Володимир налагодив співпрацю з Агенцією регіонального розвитку Одеської області, де разом з однодумцями планує проводити навчання для представників ОТГ щодо реалізації власних соціальних проектів і проведення кампанії з пошуку ресурсів для втілення проєктів у життя громад. А також - з краудфандинговою платформою “Моє Місто”, де відбудуться навчання для волонтерів - як шукати ресурси для втілення своїх ідей. Тісно співпрацює з ГО “ЗМІСТОМ”: спільно проводять стратегічні сесії щодо планування подальшої роботи та готують до запуску освітні Хакатони.

“Під час Другої світової війни прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. “А за що ми тоді воюємо?” – сказав Черчилль, - пояснює таку громадську активність під час війни Володимир. - Ось так і з громадським сектором, він не може бути більше чи менше важливим за інші: це як ніжки у стільця - всі повинні бути однакові для безпечного використання”.

Він вважає, що його особисте сприйняття світу теж змінилося: з’явилося більше відповідальності не лише за власне життя, але і за добробут спільнот, з якими доводиться працювати.

“Іноді вже з останніх сил працюєш, щоб доставити гуманітарну допомогу в постраждалі райони чи провести освітній захід, де люди зможуть посилити свої навички та самостійно залучати ресурси на соціальні проєкти”, - зізнається Володимир.

Пріоритети змінюються після виконання задач

Вісім років з початку війни Володимир продовжував працювати на Донеччині. І він зазначає, що йому вдалося досягти ситуації, коли пріоритети його діяльності змінювалися не стільки через реальність, скільки після виконання поставлених задач. Наприклад, спочатку було важливо створити громадський центр, який буде сприяти розвитку громади в Добропіллі. Потім він переключився на більш стратегічні напрямки - справедлива трансформація вугільних регіонів, адже країна стоїть на межі переходу від використання викопного палива до альтернативних джерел енергії, щоб запобігти глобальним змінам клімату у світі.

“Але просто закрити шахти - це шлях у небуття для міст, які залежать економічно від вугілля, тому важливо розробити варіанти зміни економіки, - пояснює Володимир. - У грудні 2021 ми з командою стали переможцями Хакатону з проєктом створення індустріального парку в місті Мирноград. На жаль поки ця ініціатива втратила актуальність, але діяльність та підготовка продовжується”.

Володимир констатує, що за цей складний час до спільноти громадських активістів додалося немало нових активних людей, готових допомогти іншим у гуманітарних штабах. Зараз вони потрохи долучаються до проєктної діяльності, багато хто отримує гранти на розвиток власного бізнесу.

“Головна проблема - це розрізненість, кожен хоче створити щось своє. Але ми намагаємося об'єднувати ініціативи та посилювати їх ресурсно за допомогою міжнародної спільноти”, - каже Володимир про першочергові цілі на цей період.

Витримати навалу, щоб розвиватися далі

Володимир згадує, що з грудня 2021 року активно готувалися до можливого вторгнення, бо міжнародні партнери попереджали про це. Несподіваним стало хіба те, що народ України так згуртувався та зміг витримати навалу: активно включився бізнес, всі намагалися надати максимум ресурсів та допомоги.

“Завдяки зв’язкам з іншими громадськими організаціями вдалося швидко організувати першу допомогу. Каріна Павлова, яка є співзасновницею ГО “МИ Є” та наразі живе у США, разом з місцевою спільнотою організувала збір коштів, завдяки яким ми закупили паливо, медичні приладдя та гуманітарну допомогу, а вже потім почали підключатися й міжнародні організації”, - розповідає Володимир про перші кроки на великій війні.

Каже, тоді, мабуть, все було побудовано саме на досвіді та зв’язках: в перші дні разом з Євгеном Шляхтіним почали шукати гуманітарні штаби, яким потрібна допомога, потім активно включилися в забезпечення гарячих обідів на залізничному вокзалі, яке організував Карітас. “Кухня” волонтерів постійно обмінювалася інформацією, ресурсами та потребами. Наприклад, Гліб Ступак з Луцька привіз тушкованку, якої не було в Одесі.

“А вже на початку цього року я знову повернувся до освітніх заходів для того, щоб нові ініціативи мали змогу самостійно залучати ресурси для соціальних проєктів. Так почалося партнерство з ГО “ЗМІСТ”, командою, яка організувала Хакатон у березні 2023 року та наразі готуємо більш адаптований формат на вересень, - пояснює Володимир. - А рік тому я став частиною команди ГО “Соціальна Платформа “Моє Місто”, яка займається допомогою у залученні ресурсів на соціальні проєкти. Сильна сторона організації - це підтримка бізнесу, завдяки чому всі зібрані кошти на платформі передаються авторам ініціатив без комісії”.

Наразі, “Моє Місто” допомагає ініціативам збирати кошти на проєкти і головне, - робити це прозоро та законно, бо у людей часто виникає багато проблем зі зборами на власні картки. Також іноді й бізнес допомагає повністю закривати важливі збори в межах своєї соціальної відповідальності, і бізнес не лише з України, бо NetPeak Group має представництва і за кордоном.

“Так ми отримали велику допомогу з Болгарії під час блекаутів, коли в Україні просто не було можливості придбати генератори. Вже найближчим часом ми запускаємо акселератор для молодих команд в Україні, де досвідчені тренери та ментори допоможуть втілити власні ідеї в життя та залучити на це необхідні ресурси, - каже Володимир. - Отже, сила таких платформ це медійність - що допомагає залучати ресурси. Це підтримка бізнесу в рамках соціальної відповідальності, це навчання та менторська підтримка нових ініціатив, це прозорість зборі та витрачання коштів, а також чіткий процес звітування”.

Але Володимир дивиться у майбутнє, де має констатувати: мало хто з активістів повернеться на Донеччину та Луганщину, і взагалі доля регіону може бути заморожена на десятиліття: це стане буферною зоною перед чумою, яка насувається зі сходу.

“Але в Ізраїлі схожа ситуація і ця країна є має високий рівень життя, - каже він. - Думаю, нам треба використовувати їхній досвід для території Донеччини та Луганщини. Вже наступного тижня разом з естонськими партнерами ми готуємо великий збір на облаштування укриттів у школах Добропілля та інших регіонів. У День Незалежності буде концерт, на якому ми хочемо подякувати всій міжнародній спільноті за підтримку”.

Тому навіть за таких умов, вважає Володимир, майбутнє є: будуть з’являться нові активісти, які помітні вже під час роботи у гуманітарних штабах, а ті хто виїхав, готові допомагати створювати безпечні та належні умови життя та розвитку цих територій. І додає - якщо ж все рф розпадеться на незалежні держави, то наш край стане дуже перспективним для економічного зростання регіоном.