Від «анонімного алкоголіка» до бійця штурмової бригади: «12 кроків» до нового життя воїна та волонтера Євгена

Історія створення організації «Український Центр Обслуговування Анонімні Нікотинозалежні». та особиста історія її лідера, пана Євгена, вражає. Адже перед тим, як очолити спільноту, він пройшов важкий шлях реабілітації по програмі «12 кроків» для анонімних алкоголіків.

«Після строкової служби в армії я почав працювати на підприємстві. В колективі було заведено кожної п’ятниці випивати алкоголь. Я побачив, що мені це подобається. А через кілька років виявився досить важкий алкоголізм. Мені доводилось систематично лягати на госпіталізацію, бо я вже не міг керувати собою. Цей період тривав три роки. Коли мені виповнилось двадцять дев’ять, моя мати зрозуміла, що я втрачаю себе. На її обличчі я побачив відчай і вирішив, що з цим пора щось робити», – розповідає Євген.

Він згадав спільноту «Анонімні алкоголіки», яку бачив у американських фільмах та почав шукати щось подібне в Україні. Натрапив на відповідну групу, яка допомогла йому одужати. Маючи рік тверезості Євген замислився, чи може він завдяки програмі кинути палити також. Але на той момент в країні не було профільних організацій, тому він вирішив сам створити її. Так народилась чернігівська спільнота «Анонімні Нікотинозалежні України», скорочено НікА.

Свою історію група веде з 2015 року, через рік вона мала вже багато осередків і дуже активно розвивалась онлайн. З самого початку Євген горів цією справою. До НікА приєднались багато людей з різних країн пострадянського простору. Програма приносила гарні результати. Люди, які позбулись нікотинової залежності, становились наставниками. Мережа швидко розросталась, але 24 лютого 2022 року однодумці втратили єдність. Далі українська спільнота відокремилась та почала свій власний шлях.

Вже вісім років як НікА є головною місією життя Євгена. З перших днів повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем на фронт і навіть там не припиняє своєї громадської діяльності. У мирному житті він був оператором плазмової різьби на верстаті з числовим програмним управлінням. Робив спортивне обладнання та металоконструкції для мережі супермаркетів. Наразі боронить країну на Бахмутському напрямку у складі штурмового підрозділу.

Війна не зупинила бажання допомагати людям

«З березня 2022 року нашу бригаду застосовують для штурму. Між штурмами у нас є час на навчання, доукомплектацію, злагодження та відновлення. І я маю час бути присутнім на онлайн зібраннях та щось робити для спільноти НікА. Для мене це своєрідна реабілітація від війни. Бо за цей час я вже мав не одне поранення, одно з них важке. Тоді в мене впала мотивація воювати, я відчував стан жертви. Але завдяки спільноті швидко прийшов до норми. Це був безпечний простір, де я міг поділитись своїми тривогами, бо у підрозділі не заведено жалітись один одному», – зазначає Євген.

Завдяки зібранням НікА, після кожного бойового виходу він має змогу відновитись. А підтримка однодумців допомагає поєднувати військову службу з розвитком організації. Наразі у чаті НікА в телеграмі близько двохсот людей, які бажають позбутись нікотинової залежності. Серед них – двадцятеро активних волонтерів, які пройшли певний шлях до чистого життя, допомагають новачкам та розвивають організацію. Хтось викладає тексти, хтось веде зібрання, хтось обслуговує сайт та сторінки у соціальних мережах.

«Я навчився планувати своє життя, поєднувати різні обов’язки та тримати фокус уваги. За певний період я встигаю зробити набагато більше саме завдяки попередньому плануванню. Ці навички дають змогу тримати руку на пульсі організації навіть перебуваючи на війні. Одного разу до мене звернулись журналісти Чернігівської хвилі суспільного мовлення з приводу часу запису ефіру. Я відповів, що краще скоріше, бо можу загинути. Ми зробили запис у той же день і вже через дві години я поїхав на штурм», – розповідає про реалії свого життя Євген.

Наразі він не афішує свою діяльність серед побратимів. Коли Євген пішов воювати, то мав шестирічний термін позбавлення від куріння. Пройшов повний курс програми та отримав стабільні результати, бо реабілітація відбувалась у мирні часи. На війні хлопці не мають такої можливості, вони дуже нервують, а цигарки та енергетики допомагають долати тривожний стан. На думку Євгена, на фронті краще привернути увагу до військової підготовки та навчання, щоб підвищити виживання.

Підтримка 24/7

Поки засновник НікА виборює свободу України на фронті, спільнота продовжує працювати в цілодобовому режимі. Кожного вечора о восьмій в телеграм каналі починаються зібрання, де люди діляться між собою особистими історіями, власним досвідом, підтримують та допомагають один одному позбутись нікотинової залежності. Єдина умова для членства – це бажання припинити палити. Члени НікА не сплачують ні вступних, ні членських внесків. Спільнота сама себе утримує завдяки добровільним пожертвам.

У своєму одужанні члени НікА використовують програму «12 кроків», яка бере початок з 1935 року у першій спільноті «Анонімних алкоголіків». Ця програма визнана у всьому світі, тому що довела свою ефективність. Наразі мільйони залежних від алкоголю, наркотиків, нікотину людей одужують завдяки цієї підтримки. Окрім зібрань у спільноті дуже розвинуто наставництво. Це коли досвідчені члени, які мають досвід проходження програми, опікуються новачками.

Організація має власну літературу з дієвими рекомендаціями щодо досягнення свободи від вживання нікотину, а також групи підтримки у вигляді швидкої онлайн допомоги. Журналістка нашого видання мала змогу бути присутньою на одному з онлайн-зібрань, де послухала кілька особистих історій від людей, яким спільнота допомогла позбутись нікотинової залежності.

«Коли я прийшла сюди, то була дуже зневірена. Спробувала багато чого, щоб кинути палити. Спочатку великої надії від програми не було. Але сталось диво, я не палю вже двадцять місяців. За останні пів року моя тяга до нікотину знизилась. Зараз я знаходжусь на шостому кроці, – розповідає пані Валерія, – В мене були такі ситуації в житті, коли я відчувала тривогу та страх. Я з цим працюю, але доволі важко справлятись з власними емоціями. Рада, що є місце, куди я можу прийти та проговорити свої відчуття. Тому що не кожній, навіть близький людині, я можу відверто щось сказати, бо це може супроводжуватись оцінками, або критикою».

Кожен з учасників програми «12 кроків» веде особистий рахунок днів чистого життя. Пан Артем, не палить вже понад чотириста днів. Перший раз він намагався кинути у двадцять років, але остаточно позбутись залежності зміг лише через вісімнадцять років після неодноразових спроб.

«Багато років я був залежним від нікотину і не мав шансів цього позбутися. Тому що не знав, куди можна звернутись за підтримкою. Дуже вдячний НікА за те, що вона веде відкриту діяльність та співпрацює з громадськістю. Завдяки цьому багато людей узнають про цю програму та мають можливість отримати допомогу. Вірю, що у майбутньому нам не доведеться ходити до різних установ та розповідати про дієвість програми «12 кроків», бо всі державні заклади будуть співпрацювати з нами», – каже Артем.

Як приєднатись до НікА

Якщо ви нікотинозалежна людина, або бажаєте стати волонтером проекту, треба лише приєднатись до вже чинної організації. Вона об’єднує людей з багатьох міст України, тож цілком можливо, що у вашому регіоні вже працює кілька осередків. Вони зазвичай використовують друковані оголошення з контактами, які розклеюють у громадських місцях.

Також НікА має власні сторінки у соцмережах та канал на Ютюбі. Можна звернутись до Чернігівського соціального центру для дітей та молоді, з яким вже давно співпрацює організація. Мережею українського радіо звучить соціальна реклама про те, як спільнота допомагає людям. Тож, за словами Євгена, не варто створювати щось своє, треба лише об’єднати зусилля. Наразі вже відбулась зустріч з регіональними представниками Центру пробації, де активісти НікА обговорювали питання подальшої співпраці.

«Зараз почався навчальний рік і ми плануємо зустрічі зі студентами медичних вишів – майбутніми лікарями та психологами. Потім їм доведеться працювати з нікотинозалежними, тому наші здобутки стануть дієвою допомогою. В мене був досвід навчання у Польщі, де державні установи активно співпрацюють з представниками громадського сектору та підтримують рух у їх сферах. Я побачив цю взаємодію і уявив, що реально зробити таке в Україні саме з нікотинозалежними», – каже Євген.

Прикладом такої співпраці став Меморандум між Центром громадського здоров’я МОЗ України та громадською організацією «Український Центр Обслуговування Анонімні Нікотинозалежні». Головна мета знакової для Євгена події – це об’єднання зусиль для досягнення поставленої мети – надавати постійну допомогу людям, які прагнуть позбутись нікотинової залежності та популяризація здорового способу життя.