Денис Казанський про Донбас: “Можливо, нам доведеться не відбудовувати якісь міста, а дорозселяти”

За його словами, є міста-символи, як, наприклад, Бахмут, яке будуть відновлювати попри економічну доцільність. Але є безліч інших населених пунктів, які навряд продовжать існувати. 

“От є місто Мар'їнка, точніше було місто Мар'їнка на околиці Донецька, там зараз точаться бойові дії. Це місто, яке стало свого роду фортецею ще з 14-го року, і зараз там не залишилося нічого взагалі, тільки фундамент. Є багато і фото, і відео, там абсолютно місячний пейзаж - нічого немає. І я не розумію, як це можна відновити. Чи є в цьому сенс? Мені здається, що дешевше побудувати нове місто в полі, ніж вивозити оце все сміття, розміновувати абощо”, - каже журналіст.

Фото: Андрій Єрмак у Telegram

Те саме стосується і Попасної.

“Вже навіть росіяни оголосили, що не будуть відновлювати Попасну. Місто на 94% зруйноване. І головне - якщо відновлювати, то заради чого? І раніше в Попасній не було особливо чого робити, не було якихось перспектив, люди їхали звідти. Люди тікали з таких міст, і цей процес на Донбасі відбувався з 90-х років. Це все почалося давно, а війна добила. Я вважаю, що відбувається така деконструкція Донбасу, яка фактично вже ставить крапку на самому понятті Донбас. Ми кажемо, що залишиться Донецька область і Луганська, а от чи залишиться Донбас - велике питання, і все йде до того, що не залишиться”, - зазначив Денис Казанський. 

Це при тому, що війна ще не скінчилася, додав він, ми ж не заходимо завтра відновлювати ці міста. Війна триває, в якому вигляді залишиться все, коли закінчаться бойові дії, теж незрозуміло. 

“Може, там і не буде навіть того, що залишилося зараз. Там відбувається не те що демократична катастрофа, а фактично знелюднення - люди їдуть хто куди: кому ближчі українці - в Україну, хтось - в Європу, хтось - в росію, але вони просто біжать звідти. По-перше, там зараз неможливо жити, а по-друге, ніхто не вірить в перспективу”, - зазначив блогер.

Крім того, він розповів, що росія оголосила про закриття усіх шахт, окрім 10. А більшість міст в області від початку були засновані як шахтарські - навколо шахт і заради шахтарів. Закрити шахти - означає забрати взагалі сенс існування міста, вважає Казанський.

Фото: Макс Требухов

“Коли зникли підприємства, заради яких все це було засновано, постає питання, що з цим робити далі. Люди звідти тікають. Залишаються пенсіонери, люди, які не мають змоги виїхати, хворі або маломобільні. Тому в нас може і не бути проблеми, як залучати людей, переконувати і змушувати їх повертатися. 

Це війна, яку не можна зараз до кінця спрогнозувати. Чи взагалі є сенс щось відновлювати. Якщо глянути на регіон, він повертається в стан дикого поля, до якого він, можливо, підсвідомо прагнув. Він постав з дикого поля і повертається зараз - через цю війну - в стан дикого поля”, - відзначив Денис Казанський. 

На його думку, тої кількості людей, яка була колись на Донбасі, не буде, і можливо, доведеться не відбудовувати міста, а дорозселяти якісь. 

“Ми не знаємо майбутнього, але здається, що тієї кількості людей, того Донбасу, який розрісся за рахунок промисловості, за рахунок економічного підйому до регіону, де жили разом на Донеччині і Луганщині 7 мільйонів людей, більше не буде. Він зрівняється з населенням інших областей, де в середньому живе півтора мільйона людей, а, можливо, й менше.

Це буде просто процес, який призведе до такої рівноваги. Можливо, нам доведеться вирішувати не як відбудовувати якісь міста, а як дорозселяти, бо людей буде вигідніше кудись переселити, дати їм роботу в іншому місті, житло, ніж відбудовувати якусь Попасну чи Лисичанськ, в якому фізично відбудуєш житло, а далі що? Де там працювати, що буде розвиватися в цих містах, який бізнес, хто туди прийде? Дуже багато питань, на яких я не бачу наразі відповіді”, - резюмував Казанський.