Від високої моди до розробки FoRMaTwo: як донецька дизайнерка розробила військову форму для жінок ЗСУ

Чи думала колись кравчиня Наталя Русяєва, багато років конструюючи ідеальний одяг для жінок, що її досвід стане у нагоді Збройним Силам України? Як, трохи більше ніж за рік повномасштабної війни, їй з партнерками вдалося добитися від Міноборони впровадження жіночої військової форми?

Читайте про це у матеріалі62. ua.

Старт успішної кар’єри

Наталя Русяєва – успішна модельєрка і дизайнерка з Донецька. Шити почала ще школяркою, мріяла вступити на художника-модельєра до Київського інституту легкої промисловості. До Києва героїня потрапила, але за інших обставин і набагато пізніше. Першу ж освіту за спеціальністю «кравець» Наталя здобула у Донецькому вищому професійно-технічному училищі.

«По суті «кравець» - це людина, яка займається кутюром, - пояснює дизайнерка. - Пізніше було ще навчання за спеціальностями  «закрійник верхнього одягу», «закрійник-модельєр» - загалом у мене понад 6 років професійної освіти та 30 років досвіду роботи у професії». 

Наталя каже, що ніколи не втомлюється від роботи, не відчуває вигоряння. «З’являються нові матеріали, нові технології обробки швів, світ моди постійно змінюється, - розповідає героїня. – І я, так би мовити, «розвиваюся горизонтально», переходячи  від одного напрямку до  іншого». 

У 1998-му кравчиня-початківиця мала диплом, однорічного сина та палке бажання працювати. Намагалася влаштуватися на роботу до відомого донецького дизайнера Віктора Анісімова, але там, почувши про наявність маленької дитини, відреагували: «Ой, це ви будете постійно на лікарняних, нам таке не підходить». Така ж історія повторилася ще у парі ательє, до яких звернулася героїня. Отримавши такий спротив, Наталя вирішила працювати індивідуально – шити одяг для жінок. Їй допомагали дві інші кравчині, з часом у списку було близько 50 постійних клієнток, які визнавали, що кращих суконь, ніж шила для них Наталя, вони ніколи у житті не мали.

Також був досвід створення образів для пі джеїв (PJ) і навіть спеціального одягу для стриптизерів одного з донецьких нічних клубів, де її подруга працювала арт-директоркою.

Коли ж у 2014-му «русская весна» прийшла на Донеччину у вигляді чеченців з автоматами,  Наталя зібрала речі і з двома дітьми виїхала до столиці.  

В обіймах Києва

«У Києві я завжди почувалася дуже комфортно,  часто тут бувала, - говорить Наталя. - Це місто відповідає мені за розмірами, ритмом, швидкістю... Я завжди любила його, але тоді, у 2014-му, трошки було страшно... Я почувалася так, ніби впала в яму. Треба було шукати роботу, орендувати житло, годувати двох дітей, на той момент ми розлучилися з чоловіком… Але в кінці цього першого року життя у столиці, я зрозуміла, що виживу у будь-якому куточку світу. Я точно прорвусь, де б то не було. Завдяки війні усвідомила, що я надзвичайно міцна».

Тут, у столиці, Наталя Русяєва перейшла від індпошиву до масового. За її словами, вона навчилася для фабрик робити такі лекала, які мають «сісти» на жінок з різною фігурою. Далі був період життя у Львові, робота у новій якості – арт-директорки  українського бренду Jhiva.

За два роки Наталя повернулася знову до Києва. Створювала одяг для спортивного бренду Live.Love, конструювала одяг для відомої української дизайнерки Лілії Літковської, моделі якої демонструються у Парижі.

«Це була не просто робота, а прямо виклик для мене, оскільки потрібно було розвернутися на 180 градусів – робити все правильне неправильно, - сміється Наталя. – Необхідно було лекало перекрутити, створити щось нестандартне і так, щоб потім прості швачки на фабриці його за точками з’єднали і пошили. Це був неймовірний досвід!»

У 2020-му сталося знайомство з Катериною Возіяновою, засновницею бренду чоловічих костюмів та пальто Indposhiv,  які шиють на замовлення за технологією «беспок». Це найкрутіша технологія, коли костюми і пальта шиють вручну. «Я переконала Катерину спробувати шити для жінок, так з’явився жіночий бренд «Heroism», - з усмішкою говорить Наталя, оскільки не дуже любить шити на чоловіків.

«Якщо порівняти донецький та київський досвід, можна сказати так: в Донецьку я багато років вдосконалювалася в індивідуальному пошитті, могла посадити будь-яку модель з будь-якої тканини на будь-яку фігуру, а в Києві фактично цей досвід масштабувався,  я перейшла на новий рівень», - підсумовує розповідь про довоєнне життя модельєрка.

Від кутюр - до мілітарі

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Наталя змушена була спакувати речі знову, правда, цього разу поїхала ненадовго.

«Я вивезла доньку з України, і сама пожила декілька тижнів  у подруги в Чорногорії, - згадує важкі дні лютого-квітня 2022-го героїня. - Але жити в чужій країні – це повна відсутність смислу життя для мене. Я повернулася до Києва, трохи волонтерила, шукаючи по швейних підприємствах труси, шкарпетки для солдат, але як далі використати мої професійні вміння в умовах війни, не дуже розуміла: сукні, які я переважно шила, були не на часі». 

Якось Наталці в одній з кампаній випала нагода заговорити про те, що мріє створити форму для наших захисниць.

«Оскільки я конструюю одяг вже понад 25 років, я добре розумію, як відрізняється анатомія чоловіків і жінок, і наскільки незручно жінці у чоловічому військовому одязі. І це не питання гарного вигляду чи краси, а, насамперед, здоров'я. У чоловічих штанах у жінок стискаються судини в області тазу, тому що штани завузькі. Не зручно підняти руку, бо на кітелі плече спущене, і рукав задовгий.На грудях - не співпадіння ширини по лінії грудей та лопаток, оскільки спина у чоловіків ширша та багато інших деталей».   

Почувши Наталчини аргументи, друг вирішив познайомити її з двома дівчатами, які потенційно були зацікавлені підхопити ідею. Так, у червні 2022-го почалася ця історія: троє ініціаторок створення жіночої військової форми, Наталя Русяєва, Євгенія Глізер та Марія Попова стали командою, готових розробити жіночу форму, шукати фінансування на її пошиття і намагатись переконати чиновників у необхідності форми для жінок.

 Ініціативу згодом назвуть FRMT (FoRMaTwo). Чому так – далі буде. 

Хай буде «форма-2»

Певний час Наталя Русяєва детально вивчала і збирала інформацію про те, в яких арміях світу з якого року жінки служать, чи армії мають жіночу форму і яку (дуже часто – тільки парадну). І під час ще однієї неформальної розмови на цю тему була присутня Уповноважена Президента з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна, яка зацікавилася ідеєю забезпечення формою жінок у лавах ЗСУ, адже це є частиною інклюзії, яку вона впроваджує  в усіх сферах життя в Україні.

За лічені дні вдалося домовитися про зустріч у Міноборони. Перша розмова відбулася із В’ячеславом Шаповаловим, який був на той час заступником міністра. Він вислухав і зауважив, що в інших країнах не мають спеціальної форми для жінок. «На що я сказала: «Ви можете стати першим заступником міністра оборони, який це впровадить!»,  - згадує Наталя. – Ну й додала: «Якщо не хочете, щоб у документах звучало «жіноча форма», то хай буде «форма номер 2». Тоді він уточнив: «Що для цього потрібно?». Ми відповіли, що нічого, крім дозволу на розробку форми».  Ця назва «форма-2» так і увійшла в документи МО, тому й свою ініціативу жінки назвали FoRMaTwo (FRMT).

Закипіла робота. У волонтерській групі Наталя відповідала за конструювання моделі. «Мені дуже допоміг Алекс Карасьов – людина, яка з 2014 р. вдосконалює якість та зручність тактичного одягу, взуття та спорядження. Він пустив мене у конструкторську лабораторію свого виробництва «M-TAC», і за допомогою його конструкторів ми створили та відшили перші зразки жіночої військової форми».  

Партнерки звернулися до фонду «Сто відсотків життя», яке профінансувало закупівлю матеріалу та пошиття перших 25 зразків. реалізувати це допомогла компанія «Текстиль-контакт», конструкторський відділ якої за наданими лекалами розробив розмірну сітку: на зріст від 150 до 180 см та від 42 до 60 розміру. Пізніше, на пошиття вже доопрацьованих моделей форми, гроші шукали самостійно: жодного фінансування від держави на той час не було.

Далі постало питання, як протестувати ці зразки? Адже їм було важливо почути реальні відгуки про недоліки, щоб швидше їх врахувати та вдосконалити лекала для масового пошиття. Наталя розповіла, що була історія, коли невідповідність «броніка» жіночим формам стало причиною тяжкого поранення бійчині, вона втратила одну легеню: мала великі груди, жилет щільно не прилягав до тіла, тому не захистив її від уламка… 

Експериментальну партію передали чиновникам, які займалися забезпеченням потреб армії. На жаль, за словами Наталі, вони не мали прямої комунікації з тими, до кого поїхали моделі – Міністерство оборони передало зразки до тієї частини, яку вважали за потрібне.

«Ми ж хотіли, щоб одяг протестували жінки, які безпосередньо виконують бойові завдання, - пояснює волонтерка. - А експериментальна партія потрапила до частини, командир якої військовослужбовиць особливо у бій не відпускав! У результаті нам передали 25 анкет, написаних одним почерком, з яких випливало, що форма незручна, і взагалі їм не потрібна. Пізніше, коли ми все ж таки доїхали до цієї частини і поговорили напряму, жінки сказали, що насправді форма потрібна! Просто в армії вони не мали звички заявити вголос командуванню, що їм треба чи не треба». 

Важливою умовою для створення форми для жінок була вимога: вона нічим не має відрізнятися від чоловічої! Тобто має бути однострій. «Якщо ворог бачить людину в іншій екіпіровці, уб’є в першу чергу: наприклад, людину у формі парамедика. А залишити частину без медика, це значить втратити всіх поранених, - розповідає Наталя. - Тому ми створили форму зовнішньо абсолютно таку саму, змінили тільки пропорції». 

Представниці FRMT були наполегливими, і шукали способи передати свої зразки на тестування жінкам «у полях». Це вдалося зробити за допомогою чернігівської волонтерки Ірини Тимофеєвої, яка з 2014 року збирає ліки для поранених: Ірина через свої зв’язки передала форму бійчиням та медикиням на передову. Таким чином, розробниці швидко отримали відгуки – переважно схвальні.

Наталя пригадує, що весь процес був непростим, чиновники постійно шукали в їхніх діях якісь приховані мотиви, перепитували, навіщо їм все це треба? І коли переконались, що жінки не мають власного інтересу, бо не володіють  фабриками, на яких планували шити чи ще чогось, вони почали допомагати.

Перемога над патріархатом та бюрократією

6 липня у МО презентували комплект літній польовий (КЛП, тип-2), який отримав схвальні відгуки.

13 вересня 2023 р. Наталя Русяєва у своєму фб написала: «…Тилове забезпечення замовили в МО 50000 (прописью пятьдесят тысяч) жіночих польових костюмів!» В це було важко повірити, адже з моменту розробки до визнання необхідності створення форми та держзамовлення на пошиття минуло трохи більше року!

Також було ухвалено рішення і щодо розробки та пошиття жіночої спідньої білизни. Ініціатива FRMT тепер працює над розробкою бронежилетів та термобілизни для жінок.

І FRMT  замахнулися на велику ціль - забезпечити поранених бійців у шпиталях та стабпунктах одягом та білизною, бо коли з поранених при евакуації з поля бою зрізають одяг на стабпункті вони лишаються зовсім без нічого. 

На завершення розмови, Наталя зізналася: «Всі ці роки, як ми поїхали з Донецька, я відчувала ніби якусь провину за те, що ми не «відстояли» місто. Хоча, що ми, мирні мешканці, могли зробити тоді проти завезених з росії людей зі зброєю? Тому цього разу, після 24 лютого 2022 р., у мене сформувалося непохитне відчуття - це моя країна, і я нікуди звідси не зрушу. Мені здається, що зараз тут відбувається прямо такий розлом, щось надзвичайно важливе, що впливає на весь світ. Йде зіткнення двох цивілізацій, борються добро і зло. Це може звучати пафосно, але саме так я відчуваю момент. І я залишаюсь вірною своїй країні».

Олена Лужецька