«Конструктор для будівництва»: як переселенець з Луганщини почав виробляти на Закарпатті панелі для швидкого зведення житла

Олегові Невениці, 60-річному переселенцю з Сєвєродонецька, навіть складно точно згадати, з якого моменту він почав займатись підприємництвом. Олег у бізнесі з тих самих часів, коли це стало можливим – з розпаду Радянського Союзу.

Олег Невениця завжди був і залишається активним громадським діячем. Ще у сєвєродонецький період став засновником кількох громадських організацій зокрема і ГО «Медіа-центр «Сіверський Донець».

Наразі, коли родина Невениці через окупацію Луганської області мешкає в Ужгороді, одним із напрямків діяльності підприємця є виробництво SIP-панелей – листкового будівельного матеріалу, що використовуються для швидкого (тривалістю до кількох днів) зведення будинків та інших будівель.

- Я почав цим займатись приблизно через півроку після переїзду в Закарпатську область, – каже Олег.

Ідея саме такого виробництва прийшла до нього через те, що хотілось самостійно збудувати житло для себе особисто, для своєї родини. Зрештою від ідеї збудувати житло саме для себе Олег відмовився через низку факторів (про це далі), але виробництво SIP-панелей стало одним із напрямків його роботи.

На Луганщині: багатолике підприємництво як спосіб життя

За сміливістю, з якою Олег Невениця на новому місці взявся за нову для себе справу, стоїть величезний досвід підприємництва в кількох сферах.

За базовою освітою він є інженером з автоматизації хіміко-технологічних процесів, певний час працював програмістом. Прийшовши в бізнес, завжди займався кількома видами діяльності паралельно, причому дуже різними. Так, перед повномасштабним російським вторгненням у Сєвєродонецьку він мав підприємство з виготовлення вікон і дверей, підприємство з виготовлення торгівельного обладнання «Твінол», туристичну компанію «Телемак» і ФОП з кількома видами діяльності. Надавав консалтингові, тренерські та інша послуги, і деякі з них надає й зараз.

Туристична компанія «Телемак», крім традиційної організації закордонних поїздок на кшталт автобусних турів Європою чи відпочинку «олл інкюзив», активно займалась просуванням туристичної привабливості Луганської області - у співпраці з обласною адміністрацією. Працюючи в цьому напрямку, брали участь у виставках, в організації й проведенні конкурсу «Туристичний сувенір Луганщини» тощо.

З юридичної точки зору, туристична фірма, як і інші підприємства Олега Невениці, продовжує існувати – але фактично не працює. Він навіть не робив спроби «приживити» свої туристичні послуги у Закарпатті.

- Зараз туризму як такого немає, - вважає Олег.

Продовжувати роботу щодо розвитку концепції туристичної привабливості Луганщини через окупацію й активні бойові дії стало неможливим. А конкурувати в Закарпатській області з місцевими надавачами подібних послуг навряд чи є сенс.

Підписуйтесь на Головні новини Луганська — 0642.ua

Що ж до виробництва вікон і дверей, а також торгівельного обладнання – продовжити ці справи на новому місці неможливо через те, що всі виробничі потужності залишились в окупованому і зруйнованому Сєвєродонецьку.

Із тих видів діяльності, якими Олег займався до повномасштабного російського вторгнення, одразу після переїзду його могли прогодувати тренерська й консалтингова діяльність.

Тим часом досвідченим підприємницьким оком він побачив кілька ніш, які видались перспективними для нової діяльності. І продовжує бачити нові.

На новому місці: сезонність, багатозадачність і відсутність втоми

Як ми вже казали, виробництво SIP-панелей Олег започаткував через свою ідею таким чином вирішити власну житлову проблему – швидко й з мінімумом витрат. Виграв грант і створив компанію Fast HouseUA. Згодом через низку причин з будівництвом житла саме для себе вирішив почекати. Проте заснована ним компанія цілком успішно – з корегуванням на сезонність – тепер працює в Закарпатській області.

Каркасна технологія будування з SIP-панелей, наразі розповсюджена в Канаді, на думку Олега, має стати популярною і в Україні, особливо коли прийде час відбудовувати населені пункти на звільнених територіях. Бо ця технологія робить будівництво значно дешевшим і значно менш тривалим у часі.

Отже, кілька слів про саму технологію. SIP – це структурні ізолюючі панелі (абревіатура від Structural Insulated Panels). В SIP-панелі два шари OSB об'єднуються між собою монолітним блоком пінополістиролу (пінопласту). За словами Олега, це цілком підходить для будівництва відносно невеликих споруд в умовах українського помірного клімату.

Будівництво з SIP-панелей схоже на збирання конструктору. Воно взагалі не потребує використання важкої будівельної техніки, а щодо будівельників – працювати при зведенні об’єкту можуть люди з мінімальним досвідом. До прикладу, збудувати (а по суті – зібрати) гараж з SIP-панелей за пару днів можуть два – три робітники з мінімумом навичок, тобто друзі, родичі, сусіди… Гараж – це, напевно, найпростіший приклад. З SIP-панелей можна монтувати різноманітні господарські споруди, житлові будинки, дачі, а також не дуже масштабні об’єкти для комерційної діяльності – магазини, офіси, склади, ангари тощо. У кожному разі досить кількох днів і кількох робітників.

У числі переваг технології, окрім економії час й коштів, Олег називає практично повну відсутність відходів, будівельного сміття, бруду. Крім того, технологія дозволяє без великих зусиль і затрат при бажанні щось добудувати, перебудувати або надбудувати. А ще – дає широке поле для власної творчості, для того, щоб сконструювати будівлю відповідно до власних побажань і вподобань.

Компанія Fast HouseUA не лише виробляє панелі, а й у разі потреби допомагає клієнтам із підготовкою документації, проєкту, а також із монтажем конструкції.

Він своєї ідеї збудувати з SIP-панелей житло для себе Олег тимчасово відмовився через те, що родині поки важко визначитись, де вона все-таки планує осісти. Хоч наразі родина й мешкає в Закарпатській області, але важко сказати, як буде згодом. Тим більше що на Закарпатті дуже дорога земля у порівнянні з більшістю інших регіонів України – адже, за якою б технологією ти не будувався, спочатку треба купити чи взяти в оренду землю.

Олег схиляється до думки, що впроваджувана ним технологія швидше приживеться в інших регіонах України, ніж на Закарпатті, бо тут їй певним чином протистоїть місцевий менталітет: тут прийнято будуватись «на віки», і це певною мірою заважає популяризувати «легку» технологію. Попри це, про релокацію виробництва у якийсь інший регіон України питання не стоїть. По-перше, грантовий проєкт передбачає «прив’язку» до Закарпатської області. По-друге, перевозити сировину й потужності – це дуже дорого. По-третє, наразі складно визначитись, куди краще перевозити виробництво.

В ідеалі Олег хотів би, коли настане Перемога, переїхати ближче до Луганської області чи безпосередньо в Луганську область, якщо буде така можливість – туди, де буде треба дуже багато відбудовувати. Тим часом зараз підприємство з сезонними коливаннями працює в Закарпатській області, а його клієнтами можуть бути люди з різних регіонів. Восени й узимку у цій сфері спостерігається певне затишшя, і в цей час Олег більше задіяний у проєктах громадських організацій, більше зосереджений на косалтингових та тренерських послугах – він є тренером з командоутворення й гендерних питань.

Саме завдяки такій зміні діяльності, завдяки гнучкості свого робочого дня, робочого тижня й робочого року Олег не втомлюється – натомість отримує максимум задоволення від будь-якої роботи.

Хобі – на шляху до бізнесу

Поки на рівні хобі, але вже з реєстрацією торгової марки й дотриманням інших юридичних та маркетингових тонкощів Олег Невиниця почав працювати й ще в одній ніші – разом із дружиною вони створили на Закарпатті крафтове виробництво фруктових й овочевих чіпсів, сушених грибів, фруктових сиропів, цукатів, сухого варення, чаїв тощо з місцевої сировини. «Сушениця» – під такою торговою маркою вони наразі це роблять, поки що не отримуючи доходу.

Олег мав таке хобі ще в сєвєродонецький період життя і може дужа багато розповісти про те, як поводяться при сушці луганські яблука – на відміну від закарпатських, чим різниться вологість тих чи інших фруктів та овочів, який інгредієнт дає який відтінок смаку, що можна зробити з айвою, з якою Олег почав експериментувати вже на Закарпатті…

Він взагалі небайдужий до кулінарії, у тому числі як до механізму передачі нематеріальної культурної спадщини, традицій. І наразі має вже одну задумку – поновити на Закарпатті рецептуру традиційного «шахтарського» торту.

Юлія Сабаєва