Максим Бородін: Ми працюємо, щоб кожен маріуполець мав змогу отримати від росії компенсацію за все, що вона накоїла

Маріупольці подають позови проти Російської Федерації і виграють справи. Суми збитків, в які суди оцінюють шкоду, заподіяну мешканцям Маріуполя, - величезні, десятки мільйонів гривень.

«На жаль, це поки тільки рішення судів. Реальні гроші можна буде отримати після створення спеціальних механізмів. Але не маємо сумніву, що вони будуть створені», - каже Максим Бородін, лідер громадської організації «Ініціативна група «Разом».

Цю організацію він разом із однодумцями утворив у 2014 році, одразу після невдалої спроби взяти участь у парламентських виборах. За спиною Бородіна був досвід боротьби з власником заводів за чисте повітря Маріуполя, потім 2014 рік, боротьба за український Маріуполь. Тож похід у владу виглядав природнім продовженням цієї боротьби.

Бородін тоді програв у Маріуполі відомому бізнесмену Сергію Таруті. Але програш не привів команду Бородіна до розчарування. Навпаки, стало зрозуміло, що потрібно ставати сильними, помітними, корисними для громади, для того щоб перемагати у майбутньому. Так і виникла ідея створити громадську організацію.

«Нас у 2014-му було 10-15 людей. Небагато з них залишилися разом, проте ті, хто продовжує працювати, це надійні, ціннісні люди, для яких має значення – в якому суспільстві ми живемо», - розповідає Бородін.

З перших днів роботи ІГ «Разом» сконцентрувала зусилля на контролі над бюджетними витратами міськради. Активісти провели декілька гучних розслідувань, але жодне з них так і не було доведено правоохоронними органами до відповідного розслідування і вироку суду.

«Так працювала система. Максимальне покарання корупціонерів – звільнення», - каже Максим Бородін.

Наприклад, розслідування про розкрадання мільйонів гривень, виділених урядом та місцевим бюджетом на відновлення мікрорайону «Східний» після ракетного обстрілу у січні 2015 року, було поховане у судах.

«Це був кричущий випадок. Сотні людей залишились без житла, а влада, яка мала б допомогти людям і відремонтувати їхні квартири, просто вкрала гроші. І ніхто не поніс відповідальності, - розповідає Максим. – А все тому, що ми як громадська організація не були для правоохоронців постраждалою стороною. Такою стороною у справі виступала міська рада. А вона дозволила саботувати розслідування. Справа може і зараз десь бовтається без шансів на вирок. А тим часом люди, які були причетні до розкрадання цих грошей, зараз повернулись в окупований Маріуполь і працюють на ворога. А могли б сидіти у тюрмі».

Інший приклад – розслідування корупційної схеми з нерухомістю. Влада придбала будинків на суму майже в 100 млн грн., приховавши це рішення від депутатів, а потім з’ясувалося, що кожна з цих будівель була вдвічі дорожча за стартову ціну власника. Сума збитків, завданих громаді Маріуполя, оцінювалась приблизно в 10 млн грн. Прокуратура відкрила кримінальне провадження, але і воно не завершилось вироком.

Тож було зрозуміло, що треба змінювати систему зсередини. І у активістів ІГ «Разом» така нагода сталася, коли в результаті місцевих виборів вони змогли завести у міську раду невеличку, але дієву команду, створивши фракцію «Сила людей».

І перше, за що взялись активісти – стали розробляти новий регламент роботи міської ради. Вони бились із провладною більшістю у сесійній залі за кожен пункт у питаннях доступу до публічної інформації. Вони тиснули на міську владу, змушували її бути прозорою, відкривати для широкого загалу рішення комісій, постанови тощо.

«Маріуполь дійсно ставав самим прозорим містом в Україні з точки зору діяльності влади. І відбувалось це не тому, що більшість того хотіла, а тому що з одного боку – тиснули ми, опозиція, а з іншого, нам вдалося переконати владу, що прозорість – вигідна для них. В умовах прозорості для Маріуполя відкривався шлях до співпраці з іноземними партнерами. І влада цим скористалася дуже вдало», - зазначає Максим Бородін.

Місто дійсно розвивалось. Але повномасштабне російське вторгнення все зупинило, все знищило.

Війна

«Наша громадська організація фінансувалась за рахунок грантових програм американських та європейських партнерів. Вони попереджали нас про загрозу російського вторгнення. Нам конкретно казали про власну небезпеку, про існування списку українських активістів, яких Росія буде вбивати в разі захоплення міста. Проте попри попередження, ніхто не знав, в тому числі і наші партнери, якою саме буде загроза. Ніхто і уявити не міг, що Росія буде ось так знищувати місто, закидаючи його бомбами. Впевнений, такого не очікував ніхто – ні на Заході, ні тут, в Україні.

Особисто я, коли почув звернення Путіна, зрозумів, що насувається щось страшне. Треба було ухвалювати швидкі рішення, що робити далі. У нас в організації такі рішення кожен ухвалював для себе самостійно. Більшість членів організації вирішили вивезти родини із міста, а потім повертатись і допомагати, виходячи із ситуації. Проте повернутись назад вже не було можливості. Ті, кому це все ж таки вдалося, допомагали військовим, поліції, волонтерили».

Зараз члени ІГ «Разом» розкидані по різних містах України та Європи. Знадобився час, для того щоб зібратися і відновити роботу.

Масштаби екологічної катастрофи ще доведеться осягнути

«Ми повернулися до проєктної роботи в кінці 2022 року. Першим важливим проєктом, який реалізували, став моніторинг екологічних наслідків російської агресії у Маріуполі», - розповідає Максим Бородін.

Екологічні проблематика не нова для організації. Сам Бородін займається предметно і глибоко проблемами екології Маріуполя з 2012 року. Він був одним з організаторів акції «Дайте кисню!».

Вже у складі громадської організації його команда реалізувала перший в Україні проєкт з онлайн-моніторінгу викидів металургійних комбінатів, зібравши гроші разом з громадою. Пізніше приклад маріупольських активістів успадкували і інші організації країни.

Максим Бородін з сином обрізає дерева біля школи в Маріуполі. Перед  повномасштабною війною

«Дослідження екологічних наслідків російської агресії, яке ми зробили, вийшло глибоким, фундаментальним. Ми зібрали максимум інформації, яка була можлива в умовах окупації. Подальша реалізація проєкту наразі відкладена через те, що деокупувати Маріуполь швидко не вийшло. Але я чекаю, що цей час настане. Масштаби екологічної катастрофи, яку спричинила російська агресія, стануть зрозумілими лише після того, як ми потрапимо у місто. Але ми маємо пам’ятати, що кожен день окупації обертається важкими наслідками. Тільки уявіть, що вже два роки в місті не працюють каналізаційні насосні станції. Це означає, що всі фекалії прямують у ріки і море напряму. Чим це обернеться у майбутньому – важко уявити. Екологія – не пуля, вона не вбиває одразу. Однак через 10 років ми зможемо порахувати, скільки людей вбила екологічна криза, спричинена діями російського агресора у Маріуполі», - каже Бородін.

Кожен росіянин має заплатити за ту шкоду, яку заподіяв маріупольцям

Пів року тому організація розпочала надзвичайно важливу роботу. В команді працюють дуже потужні юристи, які взялися за ведення справ про стягнення з Російської Федерації моральної та матеріальної шкоди, завданої мешканцям Маріуполя.

Можливості організації обмежені, тож вона не може допомогти з позовами і супроводом у судах всім, хто того потребує, проте активісти хочуть прокласти шлях для всіх маріупольців, розробити схему, як діяти, щоб кожен мав змогу звернутися самостійно до суду і вимагати відшкодування від країни-агресорки.

«Ми склали групу позивачів. Серед них є цивільні, є військові, колишні військовополонені. Нам було важливо відібрати таких людей, які згодні витрачати свій час на походи по інстанціях. Бо наші юристи роблять багато, але вони не можуть повністю діяти замість позивача. Треба щоб людина сама хотіла домогтися справедливості», - пояснює Бородін.

Після цього юристи організації пишуть позови, допомагають у зборі доказів, супроводжують маріупольців у судах. Бородін каже, що їм доводиться перекладати на юридичну мову такі страшні історії про питки, знущання у полоні, страждання в блокаді, що юристи плачуть, коли складають позивні заяви.

«.

Суди проходять у різних містах України, в залежності від міста проживання позивача. Деякі суди дуже конструктивні у роботі з такими позовами. А в деяких містах поводять себе дуже дивно. Наприклад суддя в Дніпрі радив нам якось помиритися з Росією. Запропонував перш ніж подавати позов до суду, звернутися до російського консульства і вирішити питання миром. А у Києві суддя попросила почекати годину і не розпочинати засідання, можливо відповідач запізнюється. Вже не знаю, кого суддя очікувала побачити у залі – чи то Путіна, чи то Лаврова».

Максим Бородін каже, що було б дуже добре, якщо б суди не підходили формально і не перетворювали ці процеси ось на таке «очікування Путіна». Бо не виключено, що дуже скоро їм доведеться розглядати такі справи тисячами.

«Ми розуміємо, що попри отримані рішення судів неможливо одразу отримати гроші. Потрібні механізми. Але є сподівання, що в ЄС розроблять такі механізми для передачі російських заморожених активів Україні. І ми зможемо отримувати компенсації з тих російських грошей. Росія вкрала майно сотень тисяч людей у Маріуполі. Рішення судів – це серйозна підстава міжнародним правникам діяти.

Крім того, рішення суду дозволяє встановлювати справжню суму збитків за втрачене майно. Не таку, як пропонує український уряд в законі про компенсацію зруйнованого майна, а справжню вартість того майна. Рішення українських судів будуть аргументом і для Міжнародного суду у Гаазі. Тому ця робота дуже важлива», - стверджує Максим Бородін.

Він переконаний: війна закінчиться лише тоді, коли її наслідки відчує на собі кожен громадянин Російської Федерації. В тому числі і фінансові наслідки. І він сподівається, що робота організації теж допомагає наблизити цей момент відповідальності росіян за скоєне.

Тож вони посилено працюють і над позовами проти РФ, і над контролем за діяльністю маріупольської влади. Єдине, про що вони поки не готові говорити – це про майбутнє.

«Найважче говорити про майбутнє. Наша організація дуже прив’язана до Маріуполя. Все, що ми робимо зараз – ми робимо з думкою про майбутнє повернення у місто. Але, на жаль, ніхто не знає, коли це станеться і як.

Зараз ми працюємо у Трускавці, Києві, Дніпрі… Звісно, ми намагаємось допомагати мешканцям тих громад, в яких живемо. Але чесно кажучи, страшно прив’язуватися до нового міста.

Тому ми намагаємось не думати про завтра. Ми просто щодня робимо маленькі кроки для наближення перемоги. І це те, що тримає організацію разом.