Зростай! Як співачка та громадська активістка з Луганщини підтримує переселенців та їхніх дітей, - ФОТО

Марина Богун з 2011 року живе та працює в столиці, хоча народилася та виросла у невеличкому Новопскові на Луганщині. Там вона почала співати українських пісень, туди знов і знов поверталася з фестивалями та проєктами, коли область стала прифронтовою.

З початком великої війни Марина вирішила у різний спосіб допомагати своїм землякам, заснувавши Фундацію «Зростай», в якій готові підтримати жінок та дітей, котрі змушені покинути рідну Луганщину через війну. 

Марина Богун

Дорога на схід 

Останній раз Марина була в Луганську наприкінці квітня 2014 року — тоді там, у Кадіївці, що невдовзі буде окупованою, помер її дідусь і вона їздила на поховання. В останньому потязі з того напрямку жінка покинула малу Батьківщину. Щоб багато років потім приїздити  на вільну її частину з концертами, фестивалями, благодійними проєктами. Вона стала засновницею відомого фестивалю «Дорога на схід», який у 2016 році спільно з Сергієм Жаданом вони провели на Луганщині. Наступного року він відбувся вже на Харківщині — в Ізюмі, а у 2018 переформатувався у бізнес-форум у Святогірську. 

«Ми тоді розуміли, що є потреба та запит на об'єднання засобами мистецтва, хотіли показувати та генерувати саме там - літературу, музику. Привозили митців та залучали місцевих, - розповідає пані Марина. -  Запит нарешті збігся з можливостями, бо ви ж пам’ятаєте, як до 2014 року будь-який захід, подія чи ініціатива в нашому регіоні не могла відбутися без дозволу представників Партій регіонів. І тому багато хто не хотів нічого проводити. Я пам'ятаю концерт Святослава Вакарчука в Луганську, коли він не виходив на сцену, поки не прибрали партійний банер. Звісно, купа творчих людей намагалися все одно робити різні цікаві речі, але «регіонали» лізли й лізли всюди своїм носом. Це, певною мірою, була теж окупація...» 

Звісно, навіть в таких умовах на Донеччині та Луганщині працювали різні організації: активісти робили все, що було можливо. Сама Марина, наприклад, співала українською мовою, брала участь у «Червоній руті», робила український контент. 

«Визнаю, що він, напевно, був частково асимільований з російським, але можу згадати, як моя викладачка з вокалу ще 20 років тому на Луганщині писала українські тексти до своєї музики. І долучала до процесу різних викладачів і поетів Луганщини. Ми навіть зараз намагаємося реанімувати ті пісні, що були написані 20 років тому, бо вони справді вартісні», - каже співачка.  

Пані Марина згадує, як приїздила у рідне містечко у 2018 році, коли у Новопскові з'явився мурал - це був один з перших стінописів на Луганщині. Марина стала авторкою ідеї, малюнок зробила Надія Каламєєць, виконав Андрій Пальваль - художник з Харкова, який малював Грушевського, Тараса Шевченка, Героїв Крут в різних містах України. На ньому намальовані діти, що грають на піаніно - це така вдячність викладачам, які привчають дітей до музики та мистецтва.

«У 2021 році був мій останній візит на Луганщину -  у Попасній ми робили проєкт «Ветерани будують», під час якого колишні військові разом з місцевою молоддю побудували скейт-парк, - згадує Марина. -  Це була гарна ідея залучити ветеранів, які могли б провести тиждень в колі своїх, та запросити місцеву молодь, щоб вони не боялися спілкуватися з ветеранами та долучилися до будівництва - ні в кого потім і в думках не було зламати те, що було побудовано власними руками». 

На жаль, дехто з тих хлопців-ветеранів загинув або зник безвісті. У червні 2024 року загинув ще один з них - надзвичайна людина, активіст з ГО «Штука» Іван Парамонов... 

Те, на що можеш впливати 

Пояснюючи, як з 2022 року опинилася у вирії гуманітарної та громадської діяльності, пані Марина каже: тоді усі шукали можливості допомагати там, де вони є. Бо важливо було відчувати, що ти можеш на щось впливати. 

«Я опинилася в Німеччині, почала давати благодійні концерти. Бо я співачка, і це те, що я можу. На кошти, які ми збирали на тих концертах, закуповувала все, на що мала замовлення на конкретний момент, - розповідає вона, і у цій розповіді може впізнати себе майже кожен, хто тоді не стояв осторонь. - Це були ліки чи корисні речі для військових, якісь гуманітарні набори для дітей. У перші тижні війни ми допомагали людям, що опинилися в окупації - купувати їм ліки та їжу. Бо частину Луганщини захопили миттєво, люди не встигали виїхати якось відреагувати, у багатьох не було грошей та розуміння, що робити».

Здавалося, зізнається Марина, це були якісь дуже банальні ситуації, але йшлося про життя: в перші тижні окупації багатьом людям елементарно не вистачало їжі. Щоб підтримати тих, з ким доводилося спілкуватися під час різних проєктів та заходів, Марина домовилася з місцевими підприємцями, в яких ще були запаси продуктів. І перераховувала кошти за них на картки підприємців, щоб на місцях роздавали людям, які потребували допомоги. 

«З ліками теж приходилося працювати по цій же схемі - ми оплачували вартість цих ліків, що ще залишалися в аптеках, - згадує Марина. Але дуже скоро допомагати таким чином вже стало неможливо, і вона з друзями працювала вже точково для тих, хто зміг виїхати. - У серпні 2022 батькові хлопця, який був у полоні після виходу з Азовсталі, були потрібні певні дуже вартісні ліки. Ми купили їх коштами німецьких донорів, а представники аптеки спеціальним транспортом доставили їх до нього в лікарню». 

Фокус важливий 

В Києві Марина працювала в організації, яка мала чіткий план на випадок початку великої війни. Звісно, згадує вона, ніхто особливо цим не переймався, але принаймні усі знали про наявний план дій - алгоритм дій, де збиратися, що робити на випадок відсутності зв'язку. 

«Тож, у перший же день великої війни ми провели нараду і вирішили, хто та як вибирається на захід країни. Мене запросила до Німеччини подруга з Луганська, яка з 2014 року у Німеччині і вже доволі успішно облаштувалася. Тому з донькою, мамою і котом ми поїхали до неї», - згадує перші дні повномасштабного вторгнення Марина. 

І вже наприкінці жовтня 2022 року Марина Богун зареєструвала Фундацію «Зростай», щоб забезпечувати потреби жінок і дітей Луганщини, які вимушено залишили свої домівки через повномасштабну російську агресію. Діяльність організації тримає фокус на дітях і родинах Луганщині, але не обмежується тільки цією областю.

«Зареєструвати громадську організацію вирішила, бо усвідомила, як багато всього вже зроблено — ми на той момент мали кілька успішно реалізованих проєктів, - пояснює активістка. - І хотіли офіційно означити фокус допомоги - підтримували дітей та жінок, які виїхали з окупованої Луганщини. В рамках наших проєктів ми співпрацюємо з військово-цивільними адміністраціями, робимо закупівлі, фасуємо по наборах і відправляємо отримувачам коштом організації. Це канцелярія, дитячі речі та українські книжки для дітей до 6 років». 

Щось вдається закупити коштом донорів, які фінансують конкретні проєкти, щось - за допомогою приватних ініціатив: люди самі ініціюють проведення благодійних заходів та передають потім кошти. 

«Наприклад, зараз друг з Німеччини робить благодійний тенісний турнір, і кошти хоче передати на нашу організацію. На разі, просить зорієнтувати, які на сьогодні потреби, щоб озвучити людям», - пояснює пані Марина.

“Зростай і досягай” - це проєкт, який забезпечує школярів Луганщини від 1 до 11 класу канцелярськими наборами. За 2023 рік близько 1000 дітей отримали якісні канцелярські набори. Мета проєкту - стимулювати дітей до навчання, розвивати творчі та креативні навички. У набори входять зошити, фломастери, маркери, олівці, ручки, лінійка, альбоми для малювання, кольоровий картон, пластилін, кольоровий папір, фарби для малювання, теки й холдери, різноколірні ручки, наліпки, серветки, бокси для харчування, наліпки, що відбивають світло. Наповнення наборів може змінюватися і є сегментованим під вік школярів. Проєкт діє в рамках наявного фінансування. Заповнені заявки за період січень-лютий опрацьовуються. Форма потреб буде відкрита після опрацювання поточних запитів.

“Пакунки малюка”- проєкт підтримки малюків від 0 до 3 років спеціальними товарами для дітей. У набори входять ковдра, дитяче харчування, іграшки, гігієнічні товари тощо. Наповнення наборів може змінюватися, є сегментованим під вік малюків. Проєкт діє в рамках наявного фінансування. Для участі заповнюйте заявку, якщо ви переміщена родина, яка мешкає в Україні і не отримували підтримку останні три місяці від ГО Фундація «Зростай».

Жіноча сила 

Пані Марина зізнається, що дуже мріяла про втілення проєкту для жінок- підприємниць. І їй вдалося — ініціативу «Всупереч», яку запустили в грудні 2023 року, тривала до травня 2024 

«Ми хотіли побачити жінок Луганщини, котрі мають підприємницький хист чи досвід ведення бізнесу. Нам прагнули зібрати їх, щоб дати змогу познайомитися, поговорити, дізнатися, хто чим займається, - розповідає про проєкт Марина. - Ми запитували в них про потреби, і з’ясувалося, що для початку своєї справи багатьом не вистачає не тільки коштів, а й впевненості в собі, навичок щодо пошуку грантів чи інших способів фінансування, знань про деталі підприємництва в Україні. Тому ці місяці ми допомагали саме в цьому». 

У Києві Фундація «Зростай» провела форум, на відкритті якого запросили відому поетку з Луганщини Любу Якимчук, актрису Риму Зюбіну, яка на волонтерських засадах грає в переміщеному Луганському обласному театрі, співачку Анжеліку Рудницьку, яка дуже багато їздила на Луганщину з концертами та фестивалями з 2014 року. 

«У нас був такий творчий компонент  для теплих зустрічей та об'єднання, - пояснює Марина.- Бо ми всі існуємо в певних бульбашках, але важливо бачити, що є інші люди. Хтось, наприклад, в Києві вже два роки, а між собою не знайомий, хтось активний в грантових програмах і має певну спільноту, а хтось тільки мріє цього навчитися. Тому форум дозволив розширити коло спілкування, а далі ми запропонували онлайн зустрічі, де жінки мали можливість ознайомились з законодавством. Їм, наприклад, розповідали як брати участь в тендерах на Рrozorro, якісь такі практичні речі, які могли бути цікавим підприємцям».

Проєкт завершено, але пані Марина впевнена, що він матиме продовження: ймовірно, це буде навчальна програма з можливістю виграти кошти на реалізацію ідеї. Бо вже зараз серед тих, хто відгукнувся, є багато цікавих ідей та наполегливих жінок. Наприклад, Олена з Лисичанська презентувала мило і косметику власного виробництва. Вона не побоялася відновити все на новому місці й рухається далі. Або Юлія, яка випікає макаруни та тістечка і передає до кав’ярень. 

«Важливо не боятися розповісти про себе. Пам'ятаєте, у Радянському Союзі казали - не висовуйся! А ми жінкам, з якими працюємо, кажемо - висовуйся! Тебе мають побачити! Зараз саме час та місце, коли треба про себе говорити, і це дасть не тільки відчуття спільноти, а й нові контакти, зв’язки, корисні ресурси!» 

Тепло своїми руками 

Марина Богун каже, що на разі має певну творчу кризу, хоч і записує пісні для англомовного альбому. Мріє також робити дитячий концерт, але безпекова ситуація не дуже сприяє — ми розмовляємо з нею у день, коли російські ракети поцілили у київську лікарню Охматдит, багато дітей поранені та залишилися без життєво важливого лікування. Тому свою увагу жінка перемикнула на соціальне підприємництво — під її патронатом працює унікальний проєкт Love Rises.

«Ще у 2022 році ми отримали перше замовлення від американських партнерів, які хотіли, щоб українські жінки зв'язали пледи, - розповідає пані Марина. - І ми в'язали ті пледи і відправляли їх в США. Але цей проєкт цікавий ще й тим, що жінки не просто в'яжуть, вони долучаються до процесів пошуку нових партнерів, вчаться проводити стратегічні зустрічі, отримують психологічну підтримку - психолога і груповою терапією». 

Зараз в рамках цієї ініціативи вже створюються нові продукти та долучаються нові партнери, знаходяться новий нові ринки для продажу. Активістки планують запускати міжнародний сайт на ринок Європи — Великобританія готова замовляти речі, що зв’язані руками українок. 

В проєкті працюють жінки зокрема й з Луганщини. Усі вони з різних причин опинилися у складних життєвих обставинах. Одна з жінок бореться з онкологією, інша - змогла піти від чоловіка — наркомана, у будинку ще однієї в окупації живуть росіяни, а син був у полоні. 

«Але вони мають сили бачити світло попереду та дарувати тепло іншим. І цей проєкт дає можливість не просто реалізовувати себе, а й заробляти на життя, - розповідає Марина. - У нас є різні історії - є ті, хто взагалі ніколи не в'язав навіть руками, інші ніколи не бачили в'язальних машинок. Але набувати навичок не складно, при тому, що в’язання — це повноцінна психологічна медитація. Людина відволікається від важких думок, коли створює щось своїми руками». 

Кожен рік Марина оновлює команду, бо хоче дати можливість стати на ноги якомога більшій кількості жінок. А тим, хто вже навчився, допомагає рухатися далі. 

«Кожний з нас зараз - це якась складна особиста історія, - каже пані Марина. - Але мені приємно бачити, як люди, до долі яких я трохи дотична, намагаються в'язати своє життя далі».

Love Rises - це соціальна ініціатива, яка допомагає жінкам, що постраждали через війну в Україні, налагодити своє життя за допомогою в’язання креативних речей. Українські жінки різного віку, різного досвіду, з власною історією створюють в’язальні речі своїми руками, що допомагає відновити їх рівень життя і дохід. Купівля в’язаної продукції - це не просто покупка, а це внесок у їхнє майбутнє.

“Коли людина ходить у шкарпетках, що зв’язані моїми руками - це дуже гріє мою душу, адже я знаю, що людині в них тепло, а своїм внеском вона підтримала і моє життя також”, - розповідає Тетяна з Луганщини.

Ініціатива працює з великими корпоративними замовленнями або індивідуальним в’язанням. Напишіть нам [email protected].

Проєкт передбачає психологічну підтримку учасниць, внесок у їхній особистісний розвиток через навчальні тренінги, освітні та культурні ініціативи. Кожна учасниця набуває додатково три нові навички, які покращать її адаптацію.