Регіональна історія Луганщини: чому кожному варто прочитати книгу "Постлуганщина: цикли регіональної історії"

Ми поспілкувалися з автором книги «Постлуганщина: цикли регіональної історії» Андрієм Зайцевим, видання якої побачило світ у 2024 році. У своїй роботі автор не лише ретельно аналізує складну долю Луганщини, а й пропонує новий підхід до вивчення історії регіонів України. Книга зачіпає ключові події, які формували обличчя області, пояснює їхній вплив на сучасність та окреслює перспективи її майбутнього розвитку.

Ця розмова — спроба глибше зрозуміти, як знання про минуле може допомогти у розбудові майбутнього, як регіональна ідентичність поєднується із загальнонаціональною, і чому такі книги, як «Постлуганщина», є необхідними для відновлення країни.

Постлуганщина: цикли регіональної історії / Андрій Зайцев / (Видання 2024 року)

Чому важливо вивчати регіональну історію

Міркуй глобально — дій локально! У першу чергу у знанні такої історії є дуже важливий практичний аспект. Вивчення регіональної або місцевої історії — це не примха, а сучасна необхідність у світі, де одночасно зростає вплив факторів окремих регіонів та глобальних процесів. Україна також має у цьому тренді свою роль та місце.

Не в останню чергу в 2014–2015 роках стартувала реформа місцевого самоврядування як певна відповідь на критику надмірного зосередження владних та бюджетних ресурсів на рівні столиці. Місцева демократія має вирішувати переважну більшість локальних проблем. Разом з тим її мають впроваджувати освічені та відповідальні громадяни — жителі місцевих територіальних громад, які знають історію цієї місцевості, імена своїх депутатів, впливових осіб, знають, куди можна звернутись у випадку бездіяльності влади.

В основі цього лежить знання місцевої історії та, так би мовити, політології. І не на рівні чуток або міських легенд, а публічних суспільно-політичних процесів. Наприклад, після випуску зі мого «рідного» факультету політології у Східноукраїнському національному університеті більшість випускників щось чули про якісь «глобальні кліше» штибу «війни зі світовим тероризмом», «глобальних змін клімату» або Кіотського протоколу, але не могли назвати ім’я міського голови рідного населеного пункту або адреси приймалень депутатів, обраних у цьому самому містечку.

І ніхто не каже, що не треба щось знати про «глобальні зміни клімату», але не на шкоду знанням про місцеве життя, адже воно здатне багато проблем не випустити на глобальний рівень.

Анонс книги Андрія Зайцева як прикладу аналізу історії та майбутнього Луганщини

Минуле та майбутнє доволі часто бувають пов’язані між собою. Це не означає, що вони визначені одне одним або приречені, але багато для майбутнього можна взяти з минулого. Тут я не згоден із висловом про «найскладніший», скоріше про той, якому пощастило трохи менше, ніж іншим.

Не пощастило із сусідом — Росією, часом, можливо, частиною еліт. Але Луганщина така ж українська земля, як Галичина чи Поділля. Як казав Френсіс Фукуяма, історія не є вироком, проте її знання може допомогти у пізнанні власної долі та шляху у цьому світі.

Фрагмент із книги

Як «Постлуганщина» допомагає розуміти Україну

Роль регіональних досліджень у формуванні загальнонаціональної ідентичностіІсторія Луганської області за останні 75 років повна яскравих прикладів, які лягають у канву боротьби усього українського народу, з усіма її драматичними поворотами, характерними для таких бурхливих подій. Подібні регіональні дослідження дозволяють більш детально та предметно розібратися у подіях, їхніх передумовах та мотивах. Це дозволяє розбавити «високу академічну науку» столичних дослідницьких інституцій більш живою історією.

Чому Луганщина — це не лише географічний об'єкт, а частина історичного й культурного коду України

Приклади спротиву антирадянських дисидентів Миколи Руденка, Івана та Надії Світличних, коли у західних областях тодішньої УРСР набирала обертів «маланчуківщина», можуть проілюструвати такі слова. Українські патріоти з Луганщини стали до збройної боротьби у 2014 та 2022 роках.

Звісно, не обійшлося без зрадників, колаборантів та просто безпринципних особистостей. У кожної області нашої держави є своя певна специфіка, і ось у чому полягає «специфічність» Луганщини: як вона вплинула на перебіг подій новітньої історії.

Як книга допомагає деконструювати міфи, які нав’язувала російська ідеологія

Книга робить спробу розібратися у мотивах вчинків представників місцевих еліт, їхніх фобій та прагнень, адже вони відрізнялись від презентованих російською пропагандою, але, на жаль, часто переслідували вузькогрупові егоїстичні цілі.

Приклади деконструкції міфів

З’їзд у Сіверськодонецьку в листопаді 2004 року — це була спроба «підставити» «донецьких» як сепаратистів з боку Єфремова та Тихонова, а з іншого боку показати тим самим «донецьким», що за них, раптом що, прийде «вписатись» «старший московський брат». Це свідчило про дуже сильний розкол у лавах тих самих «регіоналів».

Що означає «відновлення Луганщини» з погляду автора

Нова історія має будуватися на абсолютно нових принципах: постіндустріального розвитку, створення військових баз на території деокупованої області, залучення української армії як одного з ключових рушіїв економічного розвитку.

Попри можливий і дуже довгий період військового стану роль місцевої демократії не можна ігнорувати. Місцева демократія має ґрунтуватися на свідомих та поінформованих членах громади.

Чому варто кожному прочитати книгу «Постлуганщина: цикли регіональної історії»

Книга як джерело натхнення та інструмент для аналізу сучасності. Повертаючись до питань обізнаних та відповідальних членів місцевих громад, можна згадати слова Алексіса де Токвіля про важливість місцевої преси для демократичного розвитку.

Цілком можливо, що відновлення України почнеться зі сходу, тобто з Луганщини. Інакше кажучи, це заклик до українців шукати Україну в світі, Луганщину в Україні, а на Луганщині — себе.

Книга «Постлуганщина: цикли регіональної історії» Андрія Зайцева (видання 2024 року) доступна для придбання у РВВ книгарні. Деталі можна знайти на їхньому сайті.