Роман Безсмертний: Чому дискредитація Будапештського меморандуму вигідна ворогу?

В нинішньому бурхливому інформаційному житті про фразу президента щодо Будапештського меморандуму забулися б швидше, ніж забулися про вчорашню мить. Однак марка тепер зафіксує цю ситуацію навіки, а найгірше те що вона понесе все це у світ і буде формувати імідж і України та імідж, на жаль, українського президента.

Будапештський меморандум все ж таки важливий міжнародно-правовий документ. Операція з його дискредитації, з моєї точки зору, успішно була проведена фсб російської федерації. Навіть на найвищому воєнно-політичному рівні цей документ всіляко поноситься, хоча насправді це дуже важливий документ у встановленні України як держави. Тим більше він є одною з ключових складових цього шляху і становлення внутрішньої моделі та права, і особливо — системи безпеки України.

Це треба розуміти й розглядати цей документ, не як доконечний, а як стартовий документ, який заклав норми забезпечення гарантій безпеки та на якій треба було далі нанизувати деталі певних складових національної безпеки, взаємодії України зі світовими континентальними та регіональними структурами безпеки.

Щоб зрозуміти, що наповнило змістом Будапештський меморандум мусимо повернутися в історію створення України, як незалежної держави. Почати слід з Декларації про державний суверенітет України.

У Декларації є дев’ятий розділ, який називається «Зовнішня і внутрішня безпека». У цій частині є останній абзац де записано, що Українська РСР (бо офіційно так тоді називалася держава, бо діяла ще Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки, а Україна є правонаступницею УРСР і це треба розуміти й сприймати) «урочисто проголошує свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі в військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти та не набувати ядерної зброї».

Слід згадати «Котлету по-київськи» — під цією назвою увійшла в історію промова Президента США Джорджа Буша-старшого, що була виголошена 1 серпня 1991 року в Києві, за декілька місяців до проведення в Україні референдуму й за три тижні до проголошення незалежності України. У цій промові Буш застерігав українців від «суїцидального націоналізму», казав, що «незалежність — це не головне» і всіляко намагався зберегти Радянський Союз в його кордонах.

Після путчу, 24 серпня 1991 року, з’явився ще один важливий документ — Акт проголошення незалежності України.

Батьки-засновники, знаходячись в дуже складній ситуації, як внутрішній, так і зовнішній, абсолютно усвідомлено приймали цей дев’ятий розділ Декларації про державний суверенітет. Частина моїх друзів та знайомих називають по сьогоднішній день це помилкою, а я називаю це величезною прозорливістю тих, хто приймав декларацію. Адже вони розуміли, що ключовим питанням є питання безпеки й тому вони шукали варіанти, як на той момент знайти відповіді на це питання.

Наприкінці 1991 року відбудеться референдум, який остаточно поставить крапку на всіх питаннях, які пов’язані із суб'єктністю України, як члена міжнародного клубу. Зрозуміло, що ключовим питанням, яке виникне в цій ситуації, стане приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, бо Україна на той момент — третя-четверта держава за кількістю ядерних зарядів, які знаходяться на її території.

Виходячи із Декларації про державний суверенітет, Акту про незалежність, Україна далі йде дорогою без’ядерного статусу, бо іншого варіанту у такій ситуації бути не може.

Будапештський меморандум дуже часто ілюструють двома фотографіями, які говорять про різні моменти. На першому фото Клінтон, Єльцин і Кравчук, а на другому — Єльцин, Клінтон, Кучма і Мейджор. Чому так? Тому що в 1992 році буде підписана угода про продовження руху України приєднання до договору про нерозповсюдження ядерних озброєнь. Власне ця угода відкриє дорогу до пошуку механізму гарантій. Україна приєднається до договору про нерозповсюдження ядерних озброєнь І власне меморандум з’явиться як його ж справжня назва: «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї».

На той момент ядерна зброя знаходиться на території Російської Федерації, Білорусі, Казахстану та України. Ніякого меморандуму з лідерами ядерних держав ні Білорусь, ні Казахстан не підписували, а просто передали ядерну зброю РФ. У цій ситуації Україна йшла шляхом пошуку гарантій, бо вже тоді було абсолютно зрозуміло, що Україна для Москви — це життєдайне начало. І тоді вже було зрозуміло, що Україна потребує особливого відношення з боку західних партнерів.

Декларація про державний суверенітет, Акт про незалежність, відкривши дорогу Меморандуму, дали можливість відкрити двері для облаштування цієї безпеки.

Коли приймалася Конституція України 1996 року, то вже тоді, як свідок цих подій, можу сказати, що ми свідомо в преамбулу Конституції не включали посилання на Декларацію про державний суверенітет, розуміючи те, що тема нейтралітету, без’ядерного статусу, залишилася в минулому. Ми добре розуміли: меморандум відкрив дорогу, якою треба було йти. Але якою, на жаль, не йшли.

Складовими Меморандуму є: Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Заключний (гельсінський) акт наради з безпеки й співробітництву в Європі та статут Організації Об'єднаних Націй. Вже цих трьох документів достатньо для того, щоб зрозуміти наскільки важливий і всеохоплюючий цей Меморандум, якій після його підписання був проголосований Радою Безпеки ООН. Всі члени Ради Безпеки одноголосно підтримають його, в тому числі всі постійні члени.

Рашистам все одно, що не виконувати — чи то Статут ООН, чи Заключний Гельсінський акт, чи будь-які норми міжнародного права, чи Будапештський меморандум.

А якщо мова йде про Сполучені Штати, Великобританію, Францію — а вони що не допомагають? Або ви вважаєте, що Будапештський меморандум не є основою їхньої допомоги сьогодні в Україні?

Ситуація яка складається в цілому навколо Будапештського меморандуму рано чи пізно буде вирівняна. Рано чи пізно меморандум буде розвиватися у вигляді двосторонніх або багатосторонніх документів, які стануть законами, адже Україна суб'єктивізується навіть в ході такого трагічного випробовування, як російська агресія.

Повна версія на каналі PRO:UA за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=O0g6tKnKNNU

Довідка: Роман Безсмертний - кандидат політичних наук, Народний депутат України ІІ, ІІІ, IV та V скликань. Посол України в Білорусі у 2010—2011 роках. Двічі обіймав посаду Віцепрем'єр-міністра України. Викладач і почесний професор Київського університету культури і мистецтв і Педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Один з авторів Конституції України.