Перекроїти життя. Як «Файна Леді» з Рубіжного почала нове життя у Кременчуку, - ФОТО

Анна Молодих, напевно, не один раз думала про те, як було б добре, якщо б життя було трохи схоже на швейне виробництво. Сів за комп’ютер, спроєктував мрію, переклав її на лекала, плотер все акуратно розрізав, а тобі залишається лише точно триматись завданих параметрів. Але на жаль, так не працює, життя на лекала не поріжеш. Тож доводиться переробляти все самотужки, власним потом та кров’ю, знову і знову перекроювати своє життя..

Воно було майже ідеальним до 24 лютого. Родина, діти, сімейний бізнес. Але війна все зруйнувала.

Початок

Анна Молодих з дитинства захоплювалась швейною справою. Ніколи не вчилась професійно, проте мала такий талант і любов до цього, що обшивала всіх у своїй родині. Але навчатись чомусь вирішила на програміста. Закінчила інститут, і лише потім зрозуміла – не її ця робота.

Тому вирішила спробувати започаткувати власну справу. У торговому центрі в Лисичанську вона відкрила відділ продажу тканин та фурнітури. Спочатку лише торгувала, потім щось шила для знайомих і вивішувала моделі на манекени прямо у відділі.

Клієнти, які приходили за тканиною, стали звертати увагу на красивий одяг на манекенах і просити продати. Так і народилася ідея розвинути бізнес і зайнятися пошивом жіночого одягу.

Але Анні дуже не вистачало знань. Тож вона стала шукати можливості для навчання В 2015 році був оголошений грант - тренінг для бізнесу. І молода підприємиця вирішила взяти в ньому участь. Результатом навчання стали не тільки знання, а і грошова винагорода у розмірі 38 тисяч гривень.

«Тих грошей нам вистачило, щоб придбати промислові швейні машини. Орендували приміщення під цех і почали шити. Стартували загалом ще до війни, в 2013-му. А потім, коли почалась війна, такий великий був страх, що вона докотиться і до наших домівок, все знищить.

На щастя, тоді і Лисичанськ, і Рубіжне залишились під контролем України. Бізнес дуже швидко розвивався.

В той час я помітила, що найбільше замовлень ми отримуємо в сегменті одягу великих розмірів PlusSize. Ця ніша не дуже занята в Україні. Тож у мене виникла ідея шити саме жіночий одяг великих розмірів. Багато компаній із задоволенням роблять одяг для тоненьких, але не тільки вони хочуть бути красивими. Жінки Plus Size теж мають право носити сучасний, модний, красивий одяг», - пояснює Анна Молодих.

Вже перші виставки одягу, в яких її маленьке підприємство взяло участь, подарували неочікувані результати. Ними зацікавились великі оптові покупці. Знадобилось терміново розширювати виробництво, шукати цех, підбирати людей для роботи.

«Підходяще приміщення знайшлося в сусідньому Рубіжному Луганської області. Ми набрали швачок дуже професійних, молодих, вмотивованих. Це було одне задоволення працювати з такими людьми.

І бізнес нас швидко пішов у гору. Докупали машини, обладнання. Виконували оптові замовляння на пошив жіночого одягу.

Ми відшивали до 7 тисяч одиниць одягу на рік. Це дуже багато. Мали виробництво повного циклу – від розробки дизайну до готової продукції. Шили одяг від 50 до 74 розмірів. Непогано заробляли і розвивались швидкими темпами.

Тут рукав, і тут рукав, але є нюанс

Шити для пишних жінок не складно, але тут є багато нюансів чисто технологічних.

Проблема більшості жінок, які мають великий розмір, в тому, що вони хочуть бути молодими, красивими, а їм частіше за все пропонують балахон замість плаття або спідниці.

«Ми ж жінкам пропонуємо дійсно якісні речі, зроблені вручну виключно із якісних тканин, які ще й прекрасно сидять на фігурі та мають сучасний дизайн, - розповідає Анна Молодих. - Є певні нюанси крою, але коли маєш досвід і розумієш процес, то ніяких складнощів не виникає.

Але щоб дійти розуміння справжніх потреб наших клієнток необхідно мати сталий зворотній зв’язок.

Звісно, люди всі різні. Хтось взагалі не любить спілкування, хтось надає перевагу письмовому обміну інформацією, ну а для когось важливий прямий контакт. Ми намагаємось пропонувати нашим клієнткам обирати зручний ля них спосіб спілкування. Для нас дуже важливо почути, чи підійшла модель, чи є якісь зауваження. Це дає нам безцінну інформацію про те, як покращити наші вироби, зробити їх більш зручними, комфортними

Все с початку, але не з нуля

24 лютого родина Молодих прокинулась у себе вдома, в Лисичанську. Вони жили там, а працювали в Рубіжному.

«Обстріли Рубіжного та Лисичанська почалися в перші ж дні повномасштабної війни. А у нас було повно замовлень на той час. 23 лютого ми ще встигли відвезти велику партію одягу в Харків. Думали, постріляють і зупиняться – сподівались продовжити працювати. Але сталося не так як гадалося. Обстріли посилювались. Через постійні ракетні атаки ми після 23 лютого так і не змогли прорватися до Рубіжного. Жодного разу не бачила свого виробництва», - із сумом каже Анна.

Наприкінці березня ситуація в Лисичанську стала вже нестерпною. А родина все не могла наважитися їхати.

«Все сподівались, що ось-ось бої скінчаться, і ми зможемо повернутися до роботи. Дуже важко наважитися покинути свій власний дім. Так і чекали, поки ракета не прилетіла на другий поверх нашого дому.

Ось тоді ми в чому були - сіли в машину і поїхали подалі від війни, в Кременчук. Просто подивились на карті, де місто поближче до центру країни, і поїхали туди».

Це сталося 1 квітня. Цей день немов повернув Анну у минуле. Як і декілька років тому – знову війна, і знову їй треба починати все спочатку.

«Я починала все наново, але не з нуля. Бо на відміну від 2013-2015 років, я мала великий досвід, знання, бажання і розуміння того чого я прагну», - підкреслює підприємиця.

Якщо ти працюєш на опт – тебе не існує

Анна Молодих вважає, що всі люди діляться на два типи – на тих, хто згоден працювати як найманий робітник, і на тих, хто може працювати тільки на себе. Анна, як виявилося, належить до другого типу.

«В Кременчуці ми опинились з родиною абсолютно без нічого. Треба було шукати роботу, якось жити. Тож я вирішила піти працювати на велике підприємство кравчинею. Протрималась я там аж три місці. Ну не моє це – працювати на когось. Звільнилась, сіла і почала думати, як зібрати себе до купи, де знайти гроші і як врешті решт відновити виробництво. І тут я почула, що наш український уряд розробив програму підтримки для релокованого бізнесу і надає гроші для відновлення виробництва.

Я написала бізнес-план, подала заявку через «Дію», і вже через 10 днів отримала підтвердження, що уряд схвалив мою пропозицію бізнес-плану. А ще через 2 тижні мені на рахунок зайшли 250 тисяч грн на відновлення роботи. Дуже швидко!».

Цих грошей вистачило на придбання плотера (машина для виробництва лекал, які створюються за допомогою спеціального програмного забезпечення) та трьох професійних швейних машин.

«Найскладніше в житті – все починати спочатку. Пошук приміщення, ремонт, закупка обладнання. За умовами гранту, я мала працевлаштувати двох чоловік і запустити бізнес протягом 6 місяців.

Мій 22-річний син очолив напрямок маркетингу, моя 20-річна донька займається дизайном сайту і соціальними мережами, я розробляю власне одяг. Ну більшу частину пошиву довелось віддати на аутсорсинг. Кременчук – велике місто швачок та кравців. Тут багато швейних виробництв, і це добре. Це спрощує вирішення проблеми.

Коли нарешті почали працювати, з’ясувалось, що с початком повномасштабної війни опт в країні помер. Немає більшу гуртових купівель одягу. І склалася така ситуація, що моє підприємство на ринку працює фактично з 2015 року, а про нас ніхто не знає. Бо якщо ти не працюєш на власний бренд, тебе немов би немає. Ост в якій ситуації ми опинились.

Насправді я давно хотіла почати працювати на власний бренд і шити у роздріб. Але не вистачало часу.

Хоча певні кроки я зробила. Ще в 2017 році я подала заявку на реєстрацію власної торгової марки одягу для пишних жінок – «Файна Леді». І уявіть, зареєстрували торгову марку лише цього року. Так це довго триває, що я навіть не очікувала.

Але саме зараз для мене це дуже важливо. Тож тепер в Україні народилася FaynaLady».

Від онлайну до офлайну

Зараз «Файна Леді» продається виключно в інтернет-магазині. Для того, щоб відкрити справжній магазин, потрібні інвестиції. Наразі з цим є проблеми.

«Поки що про окупність зарано говорити. Більшість з того, що ми заробляємо, вкладаємо у розвиток підприємства. Проте ми тримаємо в голові орієнтири – куди ми рухаємось і чого прагнемо, - розповідає Анна Молодих. - Нам дуже потрібно брати в штат швачок. Аутсорсинг не завжди забезпечує належну якість роботи, а для нас якість - принципове питання.

Є велика проблема з людьми. Важко знайти професійну людину, вмотивовану, енергійну, яка розуміє, що вона робить і навіщо. Така команда була у мене в Рубіжному. Але зараз, через війну, всі ці люди розкидані по світу. Тому я в пошуку. Сподіваюсь, знайду таких і в Кременчуці.

Наступне завдання – це відкриття офлайнового магазину. Це буде новий крок у розвитку бренду. Планую відкривати його в Києві. Бо нам потрібно не тільки продажі збільшувати, а і пізнаваність».

Анна Молодих зараз посилено працює над брендом. Дуже багато вкладає в розвиток сайту, Інстаграм-сторінку «Файна Леді». Планує знову спланувати свою участь у різних виставках. Хоче розвиватись у різних напрямках – спробувати займатися і гуртовими замовленнями, і шити у роздріб. Одним словом, все с початку, знову і знову.

«Треба рухатись вперед. Тільки вперед», - каже вона.

Анна зараз не планує повертатись у Рубіжне або Лисичанськ. Не вірить, що життя швидко повернеться туди, де все зруйноване. Вважає, що неможливо рухатись, якщо прив’язаний до минулого.

Проте можливо колись велике підприємство «Файна Леді» із Кременчука відкриє філіал і у рідному Рубіжному. Життя покаже.

Анна Романенко