Коаліція снарядів і ЗСУ: чи вистачить боєприпасів, щоб протриматися до розгортання європейського виробництва?

Схоже, що чеський план із постачання України снарядами на зовнішньому ринку буде реалізовано.

Франція погодилася з тим, що допомога тут і зараз краща за очікування поки європейська промисловість вийде на заплановані 1,5 млн боєприпасів до кінця 2024 року, пише Кирило Данильченко у Комерсанті.

Усі 4 великі європейські виробники – Іспанія (Expal), Франція (Nexter Ammunition), Німеччина (Rheinmetall), плюс спільна компанія Фінляндії та Норвегії (Nordic Ammunition Company) – забиті замовленнями до 30 років.

Будівництво нових заводів і зростання виробництва потребує рамкових контрактів і державних гарантій, що ці сотні тисяч боєприпасів купуватимуть багато років потому. 

Бо сьогодні війна є, а завтра немає, інвестиції ж у галузь можуть повертатись десятиліттями. 

Втім, Берлін вже почав укладати договори з виробниками, у Нижній Саксонії будується лінія, яка випускатиме 200 тисяч, фіни в Соусвало розширюють майданчик для арткорпусів, іспанські “дочки” німців також активно масштабують лінії.

Звичайно, Україні піде не все з коліс виробництва, бо треба відновити запаси армій ЄС і створити запаси для можливого конфлікту з Москвою — на сайті Бундестагу є прогноз, що він може тривати багато місяців.

Тому купівля пів мільйона 155 мм та трьохсот тисяч 122 мм боєприпасів на складах умовних Індії, Південної Кореї, Туреччини, ПАР та Пакистану здатні швидко вирішити проблему з лімітами Сил оборони на лінії зіткнення, не відволікаючи ресурси від переозброєння ЄС.

Шкода, що ізраїльська Elbit Systems, найімовірніше, випаде з процесу — вони мають значні витрати на операцію в Газі.

Ситуація на фронті

На фронті після падіння Авдіївки ворог зайняв Степове та Ласточкине, зачепився за околиці Орлівки. 

Увірвався з флангу на околиці Красногорівки, в районі асфальтного заводу та цвинтаря, захопивши перші вулиці у приватному секторі на вулиці Залізничній. 

На цегельний (вогнетривкий) завод скинули півторатонну бомбу.

В обох точках ми контратакували і вибили супротивника, не дали йому закріпитися, знищили та розсіяли. Був зустрічний бій, коли танки ДШВ натрапили на бронемашини росіян і знищили їх, а також зачистка приватного сектору. 

Росіяни рвуться до Курахового та Карлівського водосховища, закріпилися на околиці Івановського, намагаються повернути Роботино — туди двічі заскакували штурмові групи на броні, обидва рази їх “розмотали”. 

Війна за ініціативу в повітрі

За 11 днів нами було заявлено 13 збитих літаків супротивника, Су-34 і Су-35.

Активне застосування авіації виливається у втрати, важкі, якщо врахувати, що нових машин у строю було півтори сотні, плюс льотчики, які не готуються за лічені місяці.

Є ті, хто сумніваються у таких кількостях, мотивуючи це тим, що осинтери до “птахопада” повідомляли про два десятки підтверджених збивань машин цих типів.

Але у нас тоді не було трьох батарей “Петріот”, 4 пускових розсипів і однієї батареї “САМ-T”. 

100-160 км – це достатня дистанція, щоб хльостати із засідки і не потрапити під вогонь у відповідь.

Водночас є перше підтверджене росіянами попадання по ПУ “Насамс”, уражений також “Бук” — ми підтягнули їх до лінії ППО, ризикуємо, і теж маємо втрати, це війна.  

Чавун має значення

Звісно, кожен збитий борт це десятки прильотів півтонних бомб на добу з тих, кого не збили. 

Росіяни не зможуть надійно розкрити наші засідки ППО, а ми — гарантовано посадити їхні сучасні літаки, поки вони кидають плануючі бомби за 50 км. 

Силам оборони щастить, що за точністю УМПК це далеко не JDAM, інакше в нас обов’язково посипався б фронт на ділянці їхніх зусиль. 

Бо розрив напівтонної бомби у колі 10-20 метрів – це смерть, незважаючи на бліндаж чи навіть дот. 

Поки що вони не досягли західної точності, хоча працюють над цим.

Також гостро відчувається брак боєприпасів на протяжному фронті, через регулярні наскоки малих груп на півночі, транскордонні обстріли у Сумській та Чернігівській областях, постачання ланцюжка плацдармів біля Кринок, дач на лівому березі, стримування наступу по фасу  Донецька. 

Крім цього, боєприпаси  нам потрібні на контрбатарейну боротьбу, накриття екіпажів ворожих дронів, ураження станцій РЕБ плюс постійна робота по штурмовикам ворога. 

Але  коли ворог має перевагу в повітрі, у кількості пострілів великого калібру та техніці зі зберігання –  воювати важко, на лінії тяжкі бої. 

Коаліція снарядів

Те, що план Чехії ухвалено, — великий успіх і нагальна потреба. 

Бельгія та Чехія виділять 300 млн євро. Поки що неясно, чи ініціатива Британії щодо виділення 245 млн фунтів – це той же план чи вкладення у свого виробника. Приєдналася до  коаліції і Норвегія. 

Необхідні 2,5-3 млрд доларів, якщо є “коаліція снарядів” із 15 країн, не мають бути проблемою. 

Крім того, на ринку є й спеціальні боєприпаси — високоточні, постановка мін, різні протитанкові та носії суббоєприпасів. 

Глобалізація стосується не тільки китайських комплектів до дронів.

Загалом Європа продовжує нарощувати зусилля у протидії російській агресії. Ріст виробництва боєприпасів, рамкові контракти та закупівлі на світовому ринку призведуть до падіння ціни за одиницю. 

“Снарядний голод” Сил оборони буде подолано разом із запуском нових заводів в ЄС, закупок на вільному ринку і спільних підприємств (наприклад, наші корпуси + західні порохи та ВВ). Коли через декілька тижнів прибуде перша партія снарядів — це буде як переливання крові, основні об’єми підуть перед зимою 2025, коли розгорнеться виробництво в ЄС.  

Кирило Данильченко