Активісти з Луганщини, що будували дитячі майданчики, тепер допомагають відновлювати деокуповані території

Громадська організація «Аваліст» народилася в невеличкому містечку Гірське, що на Луганщині. У 2018 році волонтери об’єднали громаду навколо «дитячого питання» - для малечі населених пунктів, які тоді були прифронтовими, почали будувати дитячі майданчики. А вже через п’ять років, після повномасштабного вторгнення, «Аваліст» розгорнув гуманітарну діяльність по всій Україні — від психологічної допомоги дітям та дорослим до ремонтів пошкодженого житла та комунальних будівель.

Про непростий шлях активістів організації розповіли голова «Аваліста» Юліана Гарбар і менеджерка проєктів Євгенія Афоніна. 

Гуртувати дітей та дорослих 

Місцеві волонтери не могли не помітити проблем, з якими стикаються люди на лінії розмежування - особливо діти. Тому, коли задумалися над створенням громадської організації, обрали саме напрямок допомоги дітям. Тим більш, вони мали позитивний досвід свого першого волонтерського проєкту — будівництва вуличних дитячих майданчиків. 

«На той час коштів на доброустрій прифронтових містечок було не так багато, а дітей там проживало достатньо. І для того, щоб у них було місце, де можна безпечно грати та спілкуватися, волонтери почали будувати такі майданчики в маленьких населених пунктах, - розповідає Євгенія Афоніна. - До будівництва залучали батьків та дітей, і це було вкрай важливо. Бо батьки в умовах війни часто зосереджені на виживанні, а на спілкування з дітьми залишається менше часу. І діти часто залишалися сам на сам зі своїми тривогами та проблемами». 

І батьки, і діти у прифронтових містечках, хоч і начебто швидко звикли до нових реалій, але безумовно переживали стресовий стан від близькості війни. І така спільна діяльність була дуже корисна, щоб знизити рівень тривожності й показати, що стресові стани можна перемикати на позитив. 

«Після створення майданчиків у Гірській громаді місцеві, волонтери та військова адміністрація разом проводили День міста. І це було чудово: люди приносили щось для оформлення простору, діти показували свої таланти - долучилися усі. Тож, нашу організацію вже знали, довіряли та охоче погоджувалися співпрацювати», - каже пані Євгенія. 

Згодом активісти почали працювали за проєктами, які націлені на допомогу дітям. Першою була співпраця з організацією «Save the children» - в населених пунктах на лінії розмежування, таких як Золоте 4, Новотошківка, де постійно були обстріли, вони працювали з дітьми щодо згуртованості: створювали Комітети безпеки школи. Бо впевнені, що думка дітей має бути почута, а самі школярі мають адвокатувати свої права. 

«Наприклад, у Новотошківській громаді НВК знаходився біля головної траси, де постійно рухалася військова техніка. І діти казали, що це дуже небезпечно, особливо для школярів молодших класів, - згадує пані Євгенія. -  Діти разом з нашими фасилітаторами, психологами, батьками, вчителями написали листа до військової адміністрації та ДАІ з проханням урахувати цю небезпеку і встановити «лежачі поліцейські». На жаль, почалося повномасштабне вторгнення, тому вони там так і не з'явилися. Та й школа вже теж зруйнована». 

Виїхати, щоб швидко реагувати

Про потребу в евакуації своїх співробітників голова ГО «Аваліст» Юліана Гарбар сповістила в перший день повномасштабного вторгнення, бо населені пункти, де жили більшість активістів, були максимально наближені до лінії фронту. Офіс знаходився у Лисичанську, керівництво змогло забрати певну електронну документацію, а деяку знищити — щоб не залишати персональних даних співробітників, які могли опинитися в окупації. 

«Не усі були готові морально виїжджати одразу, але протягом тижня на приватних машинах наш колектив виїхав на відносно безпечну територію. Ми планували об’єднатися у Львові, але це було теж не просто. По-перше, ми мали знайти житло не за всі гроші світу, бо цінова політика оренди у віддалених від фронту регіонах стала недоступна більшості звичайних людей. Шукали безплатне, волонтерське житло для співробітників. Але паралельно вже на другий день вторгнення ми одними з перших почали реєструвати та перераховувати кошти сім’ям з дітьми з Донеччини та Луганщини —  змогли оперативно переформатувати гранти, які вже неможливо реалізовувати, бо хотіли допомогти землякам евакуюватися або закупити якісь продукти», - згадує голова ГО Юліана Гарбар.

Фокус роботи перших місяців, звісно, був зосереджений на гуманітарній допомозі громадам, які одразу опинилися у вирії великої війни. Окрім грошової допомоги, яку змогли отримати понад 20 тисяч людей, «Аваліст» надавав ще продукти безпосередньо в містах та селах біля фронту. 

«Вже було гаряче в усіх населених пунктах, де ми працювали. Але майже останні з усіх благодійників, ми продовжували возити гуманітарну допомогу на Луганщину — шукали її по всіх регіонах, фурами доправляли в громади, де вже не працювала інфраструктура, - згадує пані Юліана. -   Також разом з іншими волонтерами допомагали в фізичній евакуації зокрема маломобільних громадян. Члени нашої ГО зустрічали людей на вокзалі у Львові, допомагали розселяти, надавали речі першої потреби». 

Активістки зізнаються, що то був важкий час. Вони залишилися фактично без техніки, адмініструвати купу процесів доводилося з одного особистого ноутбука, який Юліана взяла з собою. У Кропивницькому команда потрапила під потужний обстріл, й досі члени команди періодично потерпають від обстрілів на території Донецької області, де зараз працює частина активістів.

Нові можливості, нові масштаби 

Але попри складності, «Аваліст» продовжив імплементувати важливі проєкти. Частина організації зараз працює у головному офісі в Дніпрі, також є офіс у Львові, Вінниці та у Донецькій області. З повномасштабним вторгненням «Аваліст» збільшив свою географію та кількість пунктів допомоги.

«Маємо програми психологічної та юридичної підтримки, допомагаємо створювати громадські та гендерні центри у Донецькій та Дніпропетровській області, - розповідає проєктна менеджерка Євгенія Афоніна. - Працюють виїзні бригади, що добираються у більш віддалені локації, де окрім цього ми видаємо гуманітарну допомогу. «Аваліст» причетний до відновлення зруйнованих та пошкоджених лікарень в Донецькій області - у Святогірську та Маяках працюють наші бригади. Також проводимо легкі ремонти пошкоджених будівель приватних домогосподарств, які постраждали в наслідок обстрілів в Донецькій області, займаємося навіть підвозом води в Донецькій та Дніпропетровській області та ремонтом гуртожитків для внутрішньо переміщених осіб». 

Попри відчутне збільшення орієнтації на гуманітарне реагування, «Аваліст» не покинув своєї головної діяльності - піклування про психологічну та фізичну безпеку дітей. У більш віддалених від лінії фронту регіонах розпочали знов впроваджувати свої ініціативи у школах: це й створення Комітетів безпеки, і допомога в облаштуванні укриттів, і проведення сесій психосоціальної підтримки. 

«В школах Вінниччини, а саме у Вінницько-Хутірському, Вороновицькому і Брацлавському ліцеях учасники Комітету безпеки школи створили та підписали «Кодекс поведінки». Вже активно впроваджуємо його у навчальних закладах і ознайомлюємо усіх учасників навчального процесу з цими правилами, - розповідає про роботу в рамках проєкту безпеки Євгенія. - А ще маємо гарячу лінії психологічної підтримки для дітей та дорослих українців - через Viber, WhatsApp та Messenger до нас звертаються навіть люди з окупованих територій, - розповідає Євгенія Афоніна. -  Ми говоримо про засоби першої психологічної допомоги та самодопомоги, допомагаємо налагодити роботу з дітьми в умовах війни, вчимо навичок зниження тривожності та налагодження стосунків у сім'ї. Спочатку дзвонили ті люди, з якими ми працювали, які нас знали, передавали один одному телефон. А на разі номер гарячої лінії розповсюджується, люди можуть дзвонити звідусіль». 

У центрах, які «Аваліст» відкриває по всій країні, працюють психологи і соціальні працівники, юристи, кейс-менеджери. В кожному є окремий відділ, який допомагає людям, що опинилися у складних життєвих обставинах.

«Ми співпрацюємо з соціальними службами місцевими, допомагаємо оформити документи, буває, людина маломобільна, її треба відвести в різні установи, щоб оформити інвалідність - усе це робить кейс-менеджер, - розповідає Євгенія, яка більшу частину часу проводить у Слов’янську, щоб ефективно керувати найбільш масштабними проєктами для місцевих та переселенців. - Бо й у Донецьку область переселилися дуже багато людей у 2022-му році, вони  виїхали з Маріуполя, Волновахи, з Луганської області - переїхали у безпечніші місця, як вони кажуть, ближче до дому. Тому переселенців багато у Покровську Слов'янську, Краматорську, Костянтинівці, Дружківці».   

Там, де чекають 

Спеціалістів «Аваліст» чекають в багатьох закладах, які опікуються переселенцями та постраждалим населенням. Деякі з них вони допомогли створити та обладнати, з деякими — підтримують дружні та робочі стосунки. Наприклад, у шелтері БФ «Добро на Амурі» у Дніпрі представники «Аваліста» періодично проводять арттерапію, що допомагає пропрацьовувати наслідки війни, а у просторі  DLC Ispas у Чернівецькій області — тренінги про безпеку в середовищі Інтернет, де дівчатка та хлопчики активно використовують різноманітні онлайн - платформи, особливо ті, що використовуються для створення презентацій, листівок та коміксів.

Команда продовжує співпрацювати й з громадами Донецької області. Наприклад, цієї весни у Покровську спеціалісти «Аваліста» проводили серію психологічних тренінгів в онлайн форматі для молоді Удачненської та Гродівської громад в рамках партнерства з CARE.Ukraine у проєкті «Негайне гендерночутливе реагування на надзвичайні ситуації та захист постраждалих від конфлікту населення на сході України для збереження життя».

А у Слов’янську «Аваліст» нещодавно відкрив новий громадський центр для надання психологічної та соціальної підтримки.

«Цей центр стане простором, де кожен може знайти розуміння, підтримку та допомогу у складних моментах життя. Незалежно від того, з якими викликами або труднощами зіштовхнулася людина, ми тут, щоб допомогти пройти через них, - каже голова організації Юліана Гарбар. - Професійні юристи, соціальні робітники та психологи «Аваліста» готові надати індивідуальну та групову підтримку, консультації та поради з різних питань, що стосуються вашого психологічного, емоційного та соціального комфорту».