Чому держава не фінансує виготовлення зброї для армії?

Чому українські військові на передовій отримують лише 20% необхідних засобів РЕБ, РЕР та дронів. Чому так відбувається? Куди насправді йдуть гроші бюджету під час війни? Обговорити ці питання в новій дискусійній програмі PRОПЛАН ПЕРЕМОГИ на каналі PRO:UA зібралися: політик, громадський діяч Юрій Коновальчук; радник Центру стратегічних досліджень, ветеран російсько-української війни Костянтин Ільченко; підприємець, письменник, громадський діяч Павло Себастьянович; спеціаліст у сфері оподаткування, економіки та аналізу господарської діяльності Юлія Глушко.

На початку дискусії був процитований виступ командира Третьої штурмової Андрія Білецького, якій сказав, що «це обман, що воює солдат – воює країна, і якщо країна не хоче воювати, то солдат один війну не витягне». Він зазначив, що навіть на третьому році війни постачання зброї та засобів ураження з боку держави покриває лише п’яту частину від необхідного. А самим бійцям доводиться часто скидуватися грошима або просити волонтерів, щоб придбати антени для дронів, відремонтувати техніку тощо.

«Бюджетними грошима просто заливаються всі сфери нашого життя окрім зброї. У нас зараз бюджет буде більше 5 трильйонів гривень А на 2025 рік на зброю Міністерство оборони виділяє 488 млрд, що менше ніж одна десята. Тому командири навіть успішних і результативних підрозділів постійно оголошують збори попри гучні заяви можновладців щодо вирішення питань з фінансуванням» - зазначив Павло Себастьянович.

Костянтин Ільченко підкреслив, що саме повільні дії урядовців щодо фінансування зброї для армії призводять до такого становища.

«Цього року виділено в бюджеті 50 млрд гривень на безпілотні системи враження. За словами Мадяра, потрібно 20 млрд для того щоб взагалі зупинити фронт тільки дронами. Але закінчився перший квартал і взагалі нічого не постачається на фронт. Тобто йде саботаж, йде навмисна диверсія!», - обурений ветеран російсько-української війни.

Фахівець у сфері оподаткування, економіки та аналізу господарської діяльності Юлія Глушко навела приклади кричущого неефективного витрачання бюджетних коштів.

«Станом на 2021 рік в Україні жило 41 млн людей. На сьогодні, по деяким даним, від 29 до 31 млн, тобто мінус 10 млн населення. А ще - мінус 20% загальної території. У нас на сьогодні бюрократів стає більше ніж військових і адміністратори-клептомани всіх видів продовжують наживатися на війні. Наприклад, на державне управління Луганською областю, яка на 98% є окупованою - в бюджеті на 2025 рік закладено 931 млн гривень», - зазначила Юлія Глушко.

Юрій Коновальчук нагадав, що навіть під час війни продовжують виділятися кошти на політичну діяльність парламентських партій.

«У нас є чотири партії, які фінансуються з бюджету України. Сьогодні вони мають близько 1 млрд грн на рік фінансування на політичну діяльність. Четвертий рік війни - 4 млрд пішло на фінансування партії замість того, щоб віддати ці кошти на фронт», - зазначив Юрій Коновальчук.

На думку Павла Себастьяновича, якщо держава і уряд не спроможні фінансувати закупівлю дронів, які стали основним засобом ураження, то необхідно фінансувати підрозділи напряму.

«Коли той же Мадяр показує статистику що за місяць його підрозділ втратив три людини, а знищено 1700 росіян – то якщо б більша частина Збройних сил воювала з такою ефективністю, то війна вже б закінчилась. І це головна наша зараз перевага що у нас є така зброя і є люди - 50 000 навчених пілотів. Застосувати залишилось одне: профінансувати закупівлю цих дронів, що неможливо зробити з таким міністерством фінансів. Вважаю єдиним виходом - фінансувати напряму ці підрозділи. Потрібно ці гроші забрати у державного сектору, який фінансує чиновників і передати армії. А у нас фінансування мирної частини бюджету, яка до війни не має жодного відношення, збільшилася під час війни на 500 млрд гривень», - підкреслив Павло Себастьянович.

Він також зазначив, що громадянська ініціатива «7 кроків до Перемоги» містить в собі відповіді, на питання що потрібно зробити вже зараз, щоб перемогти ворога.

«Нагадаю, що воєнна економіка - це не дитина, яка стоїть на ящику біля верстату і точить снаряд. Воєнна сучасна економіка в XX столітті - це спрямування грошей, які йшли в мирний час на мирні потреби на виробництво і закупівлю зброї. А гроші є у чиновників. Якщо у нас населення скоротилося на третину - потрібно чиновників скоротити, як мінімум, на третину.

Скільки є нарікань на Міністерство оборони. А все тому, що там майже немає людей, які пройшли фронт. Якщо б там була більшість працівників, які були в окопах, які воювали - вони б знали що потрібно для фронту. Не всі фронтовики погодяться займати державні посади але у нас є більш ніж 400 тисяч демобілізованих і серед них знайдеться тисяча людей, які будуть нормально працювати в Міноборони», - впевнений Павло Себастьянович.

Костянтин Ільченко вважає, що потрібно змінити свідомість і ретельніше обирати і контролювати владу.

«Ми бачимо просто водоспади бюджетних грошей, які йдуть на забаганки чиновників. Навіть ті гроші, які приходять з бюджету до Міністерства оборони не освоюються свідомо. Це небажання перемагати з боку влади. Еліти України не зацікавлені в перемозі й саме тому у нас нема стану війни з росією. А раз немає стану війни - то економіка працює в мирному часі, як працює в мирному часі податкова і митниця. Політичне керівництво робить все, щоб зберегти кримінальну державу. Воно зацікавлено в гібридній перемозі. Це означає що нас покладуть на спину, але ж скажуть що ми перемогли. Бо якщо ми переможемо як суспільство – то почнемо вимагати робити так, як прописано в Конституції. І не буде питань про надра, бо це нам належить. Тому владу нам потрібно змінювати. Тільки нам потрібна інша якість політиків і інша якість політики», - зазначив Костянтин Ільченко.

Повна версія програми: https://www.youtube.com/watch?v=LNCVeFrljOI

Підтримати Громадську петицію «Народний референдум: 7 кроків до перемоги!»: https://petition.fb.ua/uk